Якось не смішно: «ви… коректор? той, що букви замальовує?»

Чим переймалася і з чого дивувалася упродовж останнього часу заступник відповідального секретаря газети «Волинь-нова» Олеся БАНАДА

...безграмотністю молодих людей

Днями відправляла посилку в одній зі служб доставки. Коли попросили подивитися, чи правильно внесли дані отримувача, передусім добре звірила адресу, телефон. І дуже несподівано для мене було побачити, що звичайнісіньке прізвище Грабовський, яке не мало б викликати жодних труднощів під час написання, зазначили… «Грабовскій». Кажу, що неправильно, а хлопець-оператор уже побуквенно перепитує, як треба і де той м’який знак має бути. А то ж людина з освітою, хай, може, й не вищою, та все ж…

Прикро, що елементарні речі викликають у багатьох стільки труднощів. Згадала, як оформляла лікарняний, бо захворіла дитина, і коли назвала свою посаду, то при слові «коректор» працівниця не стримала сміху і перепитала. Мабуть, знає лише, що так називають білило, яким на папері замальовують помилки (бо на її столі серед іншої канцелярії воно теж було), а що є такі люди, котрі вичитують і правлять тексти, щоб інші отримували грамотно зроблену друковану продукцію, ніколи не чула.

На моїй попередній роботі — ​в редакційному відділі одного з волинських вишів — ​не раз доводилося червоніти навіть за нашу наукову «еліту». Чого тільки не доводилося правити у статтях, які подавали викладачі, студенти різних навчальних закладів! Перекручені слова, русизми, повтори, початі і загублені думки, а з розділовими знаками — ​взагалі окрема тема…

Скажете, що то наука — ​вона не кожному близька. У повсякденному житті люди цим не дуже переймаються. Впевнено вам заперечу і розповім одну цікаву історію. Якось моя подруга познайомилася з хлопцем. Вона — ​красива і розумна, він — ​приємний і веселий. Одразу сподобалися одне одному. Згодом питаю її, як розвиваються стосунки, бо ж спілкуються на відстані. Каже: ніяк, тому що почали переписуватися у «Фейсбуці», а він робить по три помилки в слові. Чомусь виникла відраза. Звісно, почуттів там сильних ще не було і коханням із першого погляду ситуацію не назвеш, але як міняється думка про людину, коли її не слухаєш, а читаєш.

Нещодавно до редакції надійшов лист від 95-річного ветерана із його автобіографією, який потрапив на опрацювання мені. Читаєш і дивуєшся: людина закінчила 4 класи, а пише грамотніше за багатьох освічених молодих людей. Може, то соцмережі з тисячами безграмотних коментарів і відмова від книжок зумовлюють таку деградацію покоління?

…незацікавленістю працівників паспортного столу в електронній черзі

Мама моєї подруги Юлі — ​на заробітках в Італії. Тож молода жінка взялася готувати документи, щоб влітку повезти внука до бабусі і світу трохи побачити.

Звісно, першим каменем спотикання стала подача документів на виготовлення закордонного паспорта. Юля кілька разів ходила займати чергу. Та оскільки їй доводилося брати з собою дитину, то прийти ні світ ні зоря не виходило — ​тож щоразу до списку не потрапляла, бо всі місця були зайняті. Тоді дізналася, що можна зареєструватися в електронній черзі на сайті Державної міграційної служби України. Вирішила скористатися новим онлайн-сервісом. Місця для попереднього запису з’являються опівночі щодоби. Тож зрозуміло, що, починаючи від 00.00, охочі зареєструватися вдома штурмують сайт і він зависає. За першим разом «зловити» місце не вдалося. Наступних кілька ночей Юля з сестрою вже разом намагалися вклинитися у чергу і нарешті таки отримали день і час.

Із потрібними документами Юля прийшла в суботу в паспортний, сказала, що зареєструвалася онлайн. І тут почалося. Працівниці, що приймають документи, стали обурюватися.

— Придумали ще нам електронну чергу! Наче в нас роботи мало, — ​каже одна з них. Тоді з неприхованим сарказмом і насмішкою питає Юлю: — ​Ну і розкажіть нам, як це ви там реєструвалися?

Знітившись, моя подруга відповіла щось на кшталт того, що на офіційному сайті, як і всі.

— А ви знаєте, що сьогодні — ​субота, банки не працюють? А без квитанції про оплату ми нічого у вас не приймемо. Ваша черга анулюється і доведеться прийти ще раз, — ​зверхньо продовжила пані.

Тут у кабінет заходить чоловік і запитує: «А «мої» вже всі пройшли?» Співробітниці ствердно кивають.

Юля сказала, що піде шукати, де оплатити. «Йдіть», — ​насмішкувато провели її. Найближче відділення банку було відчинене. Без проблем оплатила. Повернулася ображена і розлючена. Щоправда, у паспортному столі, наче нічого й не трапилося, прийняли документи.

Ситуація обурлива з багатьох причин. По-перше, люди, які чесно записуються в чергу, платять за виготовлення паспорта понад 800 гривень. Ті, хто вклинюється під виглядом чиїхось «моїх», викладають ще таку ж суму в кишеню «меценатів». Скрізь корупція і всюдисуща «тінь», обхідні схеми та натяки на те, що ти без чийогось плеча будеш досягати своєї мети довго й тяжко.

По-друге, працівник будь-якої установи, який приймає у громадян документи, повинен бути передусім компетентним у тому, що робить. І якщо паспортний стіл не вперше працює в суботу, то десь же таки платять за ті документи. І не впаде корона з пані у кабінеті, якщо вона адекватно підкаже, куди звернутися.

По-третє, задерши носа, у нас люб-

лять добряче поганяти людей. Йдучи до багатьох державних установ, вони підсвідомо готові, що там буде хамство, сварки і розбірки. На жаль, поважати клієнтів у нас ще не навчилися.

…байдужістю до змісту напису на своїх грудях

Всі знаємо, що людина — ​це непрочитана книга. А нещодавно вкотре переконалася, що також і непрочитана… футболка.

Принти, якими рясніє сьогодні одяг, бувають стильними й доречними, нейтральними, а можуть і неабияк насмішити. Звісно, коли напис — ​українською, то кожен перед тим, як купувати річ, прочитає. А коли, наприклад, англійською чи взагалі ієрогліфи? Якщо людина не дуже добре знає мову, то часто взагалі не задумується, що там написано. От і не можуть стримати сміху ті, хто може перекласти нісенітниці на кшталт «Я дурень», «Візьми мене», «Поцілуй» тощо або обурення від всюдисущої універсальної англійської нецензурщини «Fuck you». І багато подібних прикладів із власного досвіду, переконана, може назвати кожен.

Прикро, що в такі «чтива» батьки часто вбирають дітей. Чом би й ні: річ гарна, на неї хороша знижка, яка різниця, що за слова? І чада йдуть до школи, не підозрюючи, що хтось таки вникне у суть написаного, знущатимуться однокласники і більше таку футболку одягати не захоче. Дивує, як завжди, лінь. Чому не скористатись он-лайн перекладачами чи хоча б спробувати поцікавитися у продавця? Особливо зараз, коли зі зміною сезону виникає потреба оновлювати дитячий гардероб, хочеться звернутися до батьків: будьте уважні до того, що написано на одязі вашої дитини. Щоб не зробити її посміховиськом, оберіть краще річ без принтів або з тими словами, зміст яких розумієте.

Є, звісно, інша категорія людей, котрі купують речі з, м’яко кажучи, тупуватими написами свідомо. Їм здається, що дуже круто, аби здаля видно було — ​ось йде «королева» чи «супермен». Можливо, так вони намагаються підвищити самооцінку чи приховати комплекси.

Наостанок пригадався анекдот, дотичний до теми. Їде дівчина в тролейбусі. На шиї витатуюваний ієрогліф. Його пильно роздивляється бабуся. «Що, за вашої молодості такого не було?» — ​насмішкувато каже молода особа. «Та ні, було. Просто я 20 років викладала китайську і не можу зрозуміти, чому у вас написано «Повторно не заморожувати»?»

 

Може, то соцмережі з тисячами безграмотних коментарів і відмова від книжок зумовлюють таку деградацію покоління?

 

У «Волині-новій» із власного досвіду знають: боротися з помилками непросто, проте результат того вартий.