Щоб оновити цей автобус класу Євро-4, ПП «Санрайз» вклало у нього 350 тисяч грн. Таких автобусів є вже 11.
5 гривень за проїзд або… місто без маршруток
У більшості міст Західної України тарифи на перевезення у маршрутках уже давно зросли до 5 гривень і вище. І тільки у Луцьку роблять вигляд, що проблеми не існує, тиснуть на перевізників, годуючи їх обіцянками якнайшвидше розглянути це питання... А тим часом перевізники – на межі банкрутства, адже через зростання ціни на пальне, яке в собівартості тарифу займає більше 80 відсотків, уже з осені працюють на збиток. Виживають лише тимчасово, вмовляючи банки про кредити чи постачальників – про відтермінування платежів, які все одно потрібно повертати
Якщо рік тому, коли вартість проїзду в луцьких маршрутках підняли до 4 грн, літр пального коштував у межах 19 грн, то нині – це 26 (ріст на 37%). До слова, згідно з договорами, укладеними з міською радою, тариф має переглядатись кожного разу, коли вартість пального зростає на 10 відсотків. Тобто відповідно до запропонованих міськрадою умов та економічної ситуації за цей період ціна мала б збільшитися вже тричі.
Така непроста ситуація змушує луцьких перевізників знову говорити про гостру необхідність підняття тарифу до життєздатного рівня. Хоча б такого, який дав би змогу ремонтувати транспорт та купувати пальне і виплачувати заробітну плату працівникам, які теж лучани і теж мають сім’ї.
У Луцькраді натомість навмисне затягують підвищення тарифів, переконані підприємці.
Мінімальна оплата за проїзд, яка дасть можливість транспорту в Луцьку хоча б не зупинитись, – 5 грн. Цей тариф прораховує і підтверджує відділ економіки міської ради, але популізм поки що перемагає економіку в нашому місті. Тому скільки ще протримаються на кредитах перевізники – залишається під питанням. Самі ж вони кажуть: відлік іде на… дні. Відтак все ближче транспортний колапс у Луцьку (коли маршрутки просто перестануть курсувати) стає реальнішим.
А тим часом перевізники вже поступово відмовляються від обслуговування маршрутів та зупиняють транспорт. Просто змушені це робити. Для прикладу, недавно так сталося з 18-м маршрутом, каже директор АТП-10701 Сергій Дьомін. Собівартість перевезень там сягала 7 грн за ціни на проїзд 4 грн, а тому попри звернення Луцького міськвиконкому ця маршрутка перестала возити лучан.
Критично не вистачає коштів і на те, щоб оновлювати рухомий склад.
«Зрозумійте: ми проти підняття цін взагалі, але ніяк не впливаємо на значне здорожчання пального та запчастин. Чому міська рада не врегулює вартість пального на заправках, аби зберегти тариф 4 гривні чи взагалі знизити його? Тролейбусний парк щороку отримує 40 мільйонів з бюджету, решта ж перевізників безкоштовно возять безліч пасажирів, хоча це суперечить законодавству. Ми змушені були взяти ще 2,5 мільйона гривень кредиту, щоб хоча б частково оновлювати транспорт. Сьогодні підприємство вже в такому становищі, коли навіть після зростання вартості проїзду до 5 гривень найперше треба буде віддавати борги», – пояснює один із найбільших перевізників міста директор ПП «Санрайз» Юрій Девіцький.
В Європі вартість проїзду дорівнює вартості літра пального. Відтак є логічне пояснення , чому наш громадський транспорт не такий, як би багатьом хотілося. У тому числі – й самим перевізникам, бо це краще, ніж щодня латати старі автомобілі.
У Луцькраді натомість навмисне затягують підвищення тарифів, переконані підприємці. Або не хочуть вникати у реальну ситуацію з транспортом у місті, або політики і популісти на цій хвилі хочуть зайти у владні кабінети. Хоча процес приведення тарифів до рівня, який відповідає реаліям, гальмувати неприпустимо, бо від цього в першу чергу залежить життя і безпека лучан.
Наталія ГАВРИЛЮК
