З приводу ревнощів побутують різні думки. Хтось навіть вважає, що це піднесене почуття — супутник кохання (“ревнує — отже, любить”). А ось письменник і психолог Олександр Свіяш своїми твердженнями змушує розчаруватись в цьому...
З приводу ревнощів побутують різні думки. Хтось навіть вважає, що це піднесене почуття — супутник кохання (“ревнує — отже, любить”). А ось письменник і психолог Олександр Свіяш своїми твердженнями змушує розчаруватись в цьому.
Синдром Отелло найбільш вражає людей, які ідеалізують вірність і мораль. Чим вища моральність, тим складніше жінці чи чоловікові прийняти той факт, що така вірність, якою вона їм уявляється, — явище вкрай рідкісне. Особливо, якщо справа стосується особистого життя. Такі люди навіть уявити не можуть, “як це — моя дружина з іншим мужчиною фліртує?” (чи “мій чоловік до іншої дами залицяється?”). На думку згаданого психолога, найчастіше джерело чоловічої ревності — в елементарному страху втратити кохану жінку. Такий страх з’являється в особистостей слабких, невпевнених в собі, у своїх силах і можливостях. Мова йде про “внутрішні” слабкості, хоча зовні цей мужчина може бути дуже сильним,— він старанно ховає від усіх, хто його оточує, свій страх. Мужчини успішні рідше переживають напади ревнощів, але саме вони хворіють на “приватну власність”. Їх дратує, приводить до божевілля будь-яка спроба інших представників сильної статі зазіхнути на те, що нібито належить тільки їм. У мужчин із сильно розвинутим інстинктом лідерства елементарна спроба другого чоловіка просто з цікавістю подивитися на його кохану викликає гостре бажання відстояти свої права на неї. В основі жіночої ревності також лежить страх втратити кохану людину. Тобто недовіра до майбутнього, до партнера. Це результат стереотипу, нав’язаного поколіннями: “Ти повинна бути єдиною для свого мужчини. Поки ти єдина, то ти кохана. Як тільки ти не єдина, ти не кохана, принижена, не потрібна”. Багато жінок (нехай навіть підсвідомо) розуміють кохання так: “Я тебе люблю, отож, будь мені вірний, і це стане доказом того, що ти мене також любиш”. Приводом для страху може бути особистий досвід, коли жінці доводилося розлучатися з коханим,— хто через це не проходив? Ще один привід — як кажуть, безплатні настанови близьких, які завжди можуть порадити придивлятися за коханим, адже у них уже був плачевний досвід зрад, і вони щиро хочуть вберегти вас від можливих проблем. До того ж додається інформаційний тиск середовища: в кінофільмах, книгах, анекдотах чи просто на кухні обговорюється тема чоловічої невірності. Всі ці фактори, навіть неусвідомлені, породжують страх перед невідомим майбутнім. І починається боротьба за свою завтрашню безпеку, тобто починаються ревнощі. Чи можна позбавитись від ревності і перестати псувати життя собі та тим, хто поруч? З цього приводу психолог Олександр Свіяш радить зайнятись “чисткою” свідомості, викоріненням ідеалізацій. Тобто ревність потрібно спочатку викоренити в думках. Для цього скористатися методом позитивного самопрограмування. Наприклад, повторювати позитивні твердження, протилежні за змістом думкам, що породжують ревність: “Я довіряю коханій людині. Я знаю, що у мене все чудово. Я знаю, що він уже вибрав мене, значить, я — найкраща для нього!..”. А якщо зрада все-таки сталась? Можна, звичайно, організувати викриття зрадника, влаштовувати йому скандали (і так часто й буває). Але можна прийняти новий стандарт, який відповідає реальності. Він полягає в тому, що чоловік — це мужчина, який є вашою власністю рівно настільки, наскільки ви йому бажана. Штамп у паспорті дає вам право лише на першість у задоволенні потреб чоловіка. Якщо ви цим не скористались, то він має повне право приділити час особам жіночої статі, які мають, умовно кажучи, другий номер, третій... І, нарешті, щоб бути бажаною, потрібно почати любити саму себе. Чим більше людина себе любить, тим з більшою повагою вона ставиться до почуттів інших. Якщо ви будете радіти кожній миті життя, то радість не пройде мимо.
