Жіноча любов чи дружба? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.76 € 31.73
Жіноча любов чи дружба?

Фото l-ukrainka.name.

Жіноча любов чи дружба?

Мова піде про всесвітньо відому Лесю Українку та її подругу Ольгу Кобилянську (обоє на фото)

Ми знаємо, що в житті «співачки досвітніх вогнів» фігурували два чоловіки: Сергій Мержинський, друг, що не відповідав взаємністю, та Климентій Квітка. Леся одружилася з Климентієм за 6 літ до смерті у віці 36 років. Її епістолярій дає змогу поринути й відслідкувати лінії життя нашої знаменитої поетеси. Щодо дружби з Кобилянською, то й справді нині можна почути про те, що літераторки були не лише подругами, — ​щось у їхній розмові було сповнене тепла та доброзичливості, зрештою, чогось такого, що часто звуть любов’ю.

Таких висновків доходять прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію. До теперішнього часу, на жаль, збереглися тільки листи Лесі Українки до Ольги Кобилянської й лише один — ​Ольги Кобилянської до Лесі Українки. Досі невідомо, чому решта зникла з особистого архіву Кобилянської. Письменниці були дуже близькі духом. Ользі імпонувала внутрішня сила Лесі, а та в свою чергу знайшла в подрузі підтримку та прагнення самостійності. Вони обоє захоплювалися фольклором, музикою, етнографією.

Жінки зблизилися 1901 року на ґрунті трагедій.

Жінки зблизилися 1901 року на ґрунті трагедій. Тоді Ольга Кобилянська саме розлучилася з Осипом Маковеєм, якого кохала багато років. А Леся доглядала близького друга, в якого була закохана, — ​Сергія Мержинського. Коли Леся освідчилася йому в своїх почуттях, то почула у відповіь лише «Ні», адже він кохав іншу. В останні дні вона була з ним. Сергій був смертельно хворим і зрештою помер на її руках. У той же рік Ольга та Леся зустрілися в Карпатах, і, як писала дослідниця Соломія Павличко, «між ними відбулося емоційне зближення».

Леся Українка листувалася з Кобилянською впродовж 14 років. І саме в цих посланнях до неї вона ділиться найінтимнішими подробицями свого життя. В останньому листі Лесі Українки до Ольги, написаному в Єгипті наприкінці 1912–го, були слова: «…хтось та ще й хтось die gehoren zusammen. Хтось когось любить». Ця фраза закінчувала їх листи безліч разів. Можливо, це був своєрідний прихований код з оригінальними словами замість стандартних. Коли Леся Українка померла, Олена Пчілка, її мама, написала до Ольги Кобилянської: «…я знаю, що Ви не тільки поважали її як талановиту письменницю, а й любили її особисто. Вона теж любила Вас дуже, між Вами була справді якась духовна спорідненість…» Леся у своїх листах часто називала подругу пестливими словами «хтосічка», «киця», «мила пані Ольга», екзотично «Libe, ferne Lotos blume!» (Мила далека квітка лотосу) і «Libe, Libste Wunderblume» («Мила», дуже мила, чарівна квітка). Їх листи еволюціонували: якщо на початку спілкування лист завершувався фразою: «Ваша подруга Леся Українка», то потім це була фраза «хтось». Доводять, що Леся писала про одностатеве кохання у драмі «Блакитна троянда» (в першій редакції назва «Нічні метелики»). Що то було — ​любов людська чи жіноча, залишається лиш здогадка. Обоє були старими дівами на той час, після 30 не мали ані чоловіків, ані дітей, прагнули любові, жили з розбитим серцем та страждали від нерозділеного кохання. Можливо, вони знайшли відраду одна в одній. Фактично Кобилянська була єдиною подругою Лесі. Відтак дві найпрогресивніші жінки свого часу мали славу в літературі, але не мали щастя в особистому житті.

Джерело: https://syla.news.