Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
Півроку волинське містечко було столицею України

Окупанти вісім разів пробували наступати, але зазнавали поразок.

Фото: golos.com.ua.

Півроку волинське містечко було столицею України

4 листопада 1943 року німці розгромили Колківську республіку

«Від Пшебраже (нині село Озеро Ківерцівського району) до Майдану — хазяйнують партизани. А від Колок до Постійно (село Костопільського району Рівненської області) — Україна самостійна», – таку приказку ще й нині можна почути на Маневиччині. Колківською республікою це протодержавне утворення  назвали вже в наші дні, а тоді йшлося просто про Українську державу, відновлену ще у 1941 році. 

На Великдень 1943-го наші повстанці атакували містечко, вибили гітлерівців і проголосили українську владу. За короткий час життя завирувало. Діяли надрайонна служба безпеки та революційний суд, курси медсестер і залізничників. Почали облаштовувати шпиталі, школи, клуби, відновили роботу електростанцій, працювали хлібопекарня, молокозавод, млини, майстерні з пошиття одягу, взуття, їдальні, навіть готель (!). 

За переказами, біля в’їзду у містечко була табличка, де йшлося, що Колки є тимчасовою столицею України до визволення Києва від гітлерівських загарбників.

Окупанти вісім разів пробували наступати, але зазнавали поразок. Поламали зуби об Колківську республіку й червоні партизани та поляки.

Але найцікавіше, що повстанці надавали великого значення не лише військовим приготуванням, але й освіті. У селі Ситовичі нині Маневицького району діяла типографія, де друкували відозви, брошури. Там побачило світ унікальне видання – «Буквар» (деякі дослідники вважають, що воно називалося «Українознавство»). Книжку написали вчителі місцевої школи, що прибули зі Сходу. Запровадили загальне обов’язкове навчання, і 15 вересня у Колківській республіці розпочався навчальний рік. У жовтні було проведено вчительську конференцію (і це в умовах війни!), де зібралося 80 наставників молоді.

У Колках розташовувався штаб групи УПА «Турів», якою до липня командував Олег (Микола Якимчук), пізніше Рудий (Юрій Стельмащук). Діяли школи артилеристів, мінерів, кіннотників (чи не єдина в УПА). У селі Рудня заснували старшинську школу. На території Колківської республіки сформували загони Верещаки та Шаули, які пішли в рейд на Східну Україну. У Колках бував головнокомандувач УПА Роман Шухевич, який проводив огляди військ.

Такий стан речей не міг не турбувати окупантів. Вони вісім разів пробували наступати, але зазнавали поразок. Поламали зуби об Колківську республіку й червоні партизани та поляки. Врешті 4 лис­топада 1943 року  українських вояків атакували регулярні фронтові частини. Німці задіяли артилерію, танки та авіацію. Протистояти таким силам легкоозброєні повстанці не могли. За деякими підрахунками, УПА втратила до 400 вояків. Решта відійшли до села Комарове, де базувалися до середини грудня. 

Тарас СТЕПАНЮК.

Telegram Channel