ЧИ МИНУЛА МОДА НА ДІВОЧУ НЕВИННІСТЬ?

Ревність до колишніх партнерів дружини стоїть на другому місці після реальних зрад.

Катерина ЗУБЧУК

Цю історію я почула в редакції. Як це буває, до ведучої рубрики «Любить! Не любить» прийшла жінка, щоб «вилити душу». Власне, вона зацікавилась публікацією про реабілітаційний центр для жінок «Софія», який вже декілька років працює в Луцьку, — хотіла дізнатись, як можна потрапити на прийом, поговорити з психологом чи іншим яким спеціалістом. Бо чоловік, як висловилась Ольга (так вона назвалась), вже замордував. Не стільки фізично — «рук, слава Богу, не розпускає», як морально.
Коротко проблему можна передати так: ось уже двадцять літ, як Ольга заміжня, і всі ці роки розплачується за гріх юності. Хоч тоді, у вісімнадцять, вона не думала, що це гріх, — свою близькість з коханим хлопцем сприйняла як логічне завершення їх зустрічей, що, здавалось, вели до весілля. А сталось так, що цей коханий, який був від неї на п’ять літ старший, женився з іншою.
Потім в Ольги було нове життя вже дорослої жінки. Були знайомства з молодими людьми. Була закоханість і любов. А ще — постійний страх, що той, хто запропонує їй руку і серце, дізнається, що вона не дівчина і покине її. Олегові, з яким вони вирішили одружитись, Ольга розповіла про своє минуле ще до того, як подали заяву на реєстрацію шлюбу. Не хотіла, щоб після весілля були неприємні відкриття. Вона розказала про своє перше кохання і розчарування, й ніби важкий тягар спав з душі. Олег не те, що не надав значення почутому, але сприйняв все без очевидного здивування. Навіть сказав, як здалось, щоб заспокоїти її: «А ти думаєш, що у мене дівчат не було?..»
Та одне, виявляється, говорити, а друге — думати. Той хлопець, який ще недавно спокійно поставився до гріха майбутньої дружини, зовсім по-іншому повівся, ставши законним чоловіком. Ольга скоро зрозуміла, що історію про перше кохання Олег сприйняв, як таку собі казочку. І час від часу, коли доходило до з’ясування стосунків, він вже не приховував, що не довіряє дружині: раз був один мужчина в її житті до шлюбу, то міг бути другий, третій... І в очах Олега Ольга вже поставала ледве не повією. В якісь моменти їй здавалось, що не заслуговує такого приниження, що, мабуть, краще розлучитись, ніж так жити. Але стримувало те, що любила свого чоловіка. Бачила, що й він її любить. Ось тільки ревність засіла в душі гострою скалкою...
Якби все в житті було так, як вимагає Біблія, то ця тема сьогодні навіть не обговорювалася б. Адже християнство на будь-які інтимні стосунки до шлюбу накладає табу. Непорочність для справжнього християнина не просто означає чистоту тіла, — тільки невинна нежоната людина (чи така, що у шлюбі) розглядається як повноцінна особистість. Не кажемо вже про мусульманство, іудаїзм, де інтим до шлюбу заборонений.
Але релігійні догми — це одне (та й вони сьогодні зазнають послаблення), а реальне життя — інше. За статистикою нині середній вік втрати дівчиною невинності — 17,7 року. Але ми знаємо, що є п’ятнадцятилітні мами. І скільки разів працівникам відділів реєстрації актів цивільного стану доводиться реєструвати шлюби, які, так би мовити, підкріплювались судовим рішенням: суд , враховуючи виняткові обставини, зменшує шлюбний вік дівчини.
І ще трохи статистики суто по темі. П’ять відсотків чоловік остерігаються стосунків з невинними дівчатами, не бажаючи брати на себе підвищену відповідальність за них. 18 відсотків категорично відкидають можливість мати серйозні стосунки з «нечесними» жінками. 37 відсотків чоловіків без упередження ставляться до жінок, які втратили невинність до шлюбу, а 40 — в ідеалі хотіли б взяти за дружину невинну дівчину, проте головну роль, на їх думку, в стосунках відіграє любов. І нарешті ось такий висновок спеціалістів: в рейтингу найпопулярніших причин конфліктів на сексуальному грунті ревність до колишніх партнерів дружини стоїть на другому місці після реальних зрад.
На цю делікатну тему я розмовляла з доцентом кафедри медичної психології Волинського державного університету, кандидатом психологічних наук, психологом-консультантом Тетяною Буленко. Тетяна Василівна, до речі, ще й член Всесвітньої організації сімейної терапії. Вона об’їздила багато країн Західної Європи і вивчила проблему всесторонньо.
— Ми проводили дослідження, — говорить Тетяна Буленко, — з приводу того, як ставляться чоловіки до зради і сексуального дошлюбного досвіду своїх дружин. В європейських народів питання невинності неактуальне. І часто, коли я буваю на міжнародних конгресах й розповідаю про проблеми української сім’ї, то переконуюсь, що таких проблем нема, наприклад, у Норвегії. Ревність, звичайно, міжнаціональне явище. Але питання невинності жінки не обговорюється. Зберігається толерантність: спочатку у стосунках батьків із своїми дітьми, які виросли, потім — молодої пари.
Що ж до України, то, як засвідчують дослідження, більше мешканців сільської місцевості хочуть, щоб їх дружини були невинними до шлюбу. Це пояснюється і вихованням, і тим, що в мужчині говорить «власник». Він хоче бути першим. Він дозволяє собі сексуальний досвід і вважає, що це нормально, а ось по відношенню до майбутньої дружини — іншої думки.
— З точки зору психолога — як потрібно будувати стосунки в сім’ї, над якою висить «тінь минулого»?
— Насамперед скажу про дошлюбний період. Можна (і, мабуть, треба) говорити нареченому про своє минуле. Але ні в якому разі не вдаватись до детального описування. А тим більш при зустрічі з колишніми партнерами казати, ніби між іншим: «З цим я рік зустрічалась, а з цим — два...». Головне, створити позитивний образ: так, в мене були мужчини, мене любили. І якщо молодий чоловік до шлюбу цікавиться минулим дівчини, то вона повинна внести ясність: мовляв, я ось така, якщо ти готовий прийняти мене з моїм минулим, то у нас може бути майбутнє. І ні в якому разі не розповідати, що один хлопець зрадив, другий ображав, а то й взагалі принижував, тому й змушені були розійтись. Бо спочатку мужчина може й співпереживати. А потім підсвідомо йде настройка, що з цією жінкою і йому можна поводитись так само, як поводились попередні мужчини.
— Коли найчастіше в сім’ї постають «тіні минулого»?
— У кризові періоди шлюбу. Любов проходить певні стадії. Захоплення, кохання, а з роками, хоч-не-хоч, настає звичка. А ще може бути і розчарування. І ось на стадії розчарування чоловік згадує минуле і провокує дружину на спомин про колишніх партнерів. Чи, навпаки, у мужчини з’явилась інша жінка і він, нападаючи, починає, по суті, захищатись, влаштовуючи сцени ревності, якщо не з приводу реальної зради дружини, то її минулого.
— І так може тривати двадцять, тридцять років?
— Звичайно. Тим більш, якщо жінка не проявила мудрості. Чоловікові дуже важливо відчувати, що його достойно оцінили. Якщо він не бачить від дружини визнання, не чує від неї: «Ти у мене найкращий», то «тінь минулого» напливатиме дуже часто.
— З досвіду консультування вам відомі, мабуть, різні життєві драми?
— Їх багато, але розповім одну. Дівчина перед шлюбом вирішила посвятити свого майбутнього чоловіка в те, що з нею сталось. А сталось ось що: повертаючись з дискотеки, вона вирішила під’їхати на попутному автомобілі. Компанія, яка була в машині, її згвалтувала. Про це вона не змогла розповісти ні матері, ні подругам. А ось перед весіллям відкрилась, щоб у стосунках з майбутнім чоловіком була повна ясність. Цей хлопець і прийшов до мене на консультацію. Власне, він вже вирішив, що не може одружитись: «Вона — хороша людина, я її люблю, але женитись на ній не можу». І весілля не відбулось. Дівчина теж була в мене, розповідала, плачучи, що родичі не можуть зрозуміти, чому все так круто змінилось.
Кожна людина по-різному оцінює ситуацію. В цього хлопця була дуже розвинута візуальна уява, і він настільки яскраво уявляв, що сталось з його обраницею, що не міг пересилити себе й відкинути цю уяву. Це той випадок, коли дівчині потрібно було першою прийти до мене. Якби я чи інший психолог «підвели» хлопця до ситуації, то травма була б не такою сильною, і він по-іншому відреагував би на почуте від своєї нареченої. А пара була дуже хороша, психологічно сумісна, і мені дуже шкода, що вона розпалась.