Історія до сліз: Як страшно кричить тиша - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.81 € 31.55
Історія до сліз: Як страшно кричить тиша

Жахіття, яке переслідувало її вже багато літ, відступило...

Волинь-нова

Історія до сліз: Як страшно кричить тиша

Інна, точніше Інна Іванівна — ​сорок два виповниться через два тижні, відчинила двері квартири. Щойно вона зробила це, як її не надто покарбоване віком обличчя скривила гримаса болю: звуки, що долинали звідусіль, з кожного куточка гарно вмебльованої оселі, які вона чула, щоразу повертаючись у власне помешкання, знесилювали її, тому жінка намагалася бувати вдома якомога рідше і радо користалася пропозиціями шефа поїхати у відрядження — подалі від цих страшних містичних звуків, які різали слух і шматували душу

От і сьогодні, не встигла переступити поріг квартири, як ці моторошні звуки, які переслідували її вже багато років, полинули до неї із кожної шпаринки, з кожної невитертої пилинки. Не роздягаючись, Інна Іванівна кинулася до телевізора і ввімкнула його на повну, вслухаючись у голос ведучої відомого шоу, щоб не чути, як страшно кричить тиша.

Одразу ж сталося маленьке диво. Жахіття, яке переслідувало її вже багато літ, відступило. Cтрашні звуки розчинилися у стінах.

Інна полегшено зітхнула і пішла на кухню готувати вечерю. Сюди теж долинав голос ведучої: «Молода жінка померла після невдалого аборту».

Інна кинулася до кімнати, вимкнула телевізор. Її била пропасниця.

З тієї фатальної хвилини, коли принесла свою дитину в жертву чужому спокоєві, все лишилось позаду. Посипалися болячки, і від її квітучого вигляду не зосталося й сліду.

…Двадцять два роки тому вона теж зробила аборт. Студенткою сподобалася розлученому викладачеві університету, де  навчалася. Їй також імпонував його інтелект і те, що серед п’ятдесяти дівчат курсу він вибрав саме її, нічим зовні не  примітну студентку. Й одразу сталося диво: Інна розквітла. Обличчям і тілом: чекала первістка і радості від коханого.

Та замість цього було його неприховане обурення. Він категорично відмовився стати батьком.

— Я маю двох дітей і знаю, що це таке. Постійний плач, крики, тупотіння ніг. Мені потрібні тиша і спокій. Приходжу додому втомлений і маю право на відпочинок. Ти можеш це зрозуміти?

Не знає чому, але не стала заперечувати. Хоч лікар і попереджав про можливі наслідки. Не вірила. Молода. Здорова. Сільська дівчина. У неї ще все попереду.

А виявилося, що з тієї фатальної хвилини, коли принесла свою дитину в жертву чужому спокоєві, все лишилось позаду. Посипалися болячки, і від її квітучого вигляду не зосталося й сліду. Чоловік, захистивши дисер­тацію, забув про бажання тиші й одружився із сусідкою-продавчинею, яка народила йому сина…

Інна сиділа на дивані, закривши вуха, почуваючись ще більш постарілою, ніж є, ховаючись від крику тиші, пригадавши чиїсь мудрі слова: «В домі, де немає дітей, поступово вмирає життя».

Sandra OLEK.