Лише запитання (без відповідей) про зраду навколо і в голові
Українці вистояли у війні з Путіним усупереч чи завдяки Порошенкові? Якби був інший керівник на посту глави держави, ми б уже перемогли чи програли?
Перед прийдешніми виборами мені хотілося б мати відповіді на ці питання, але серед терабайтів брехні у нашому медіапросторі я навряд чи їх знайду. А от багато наших співвітчизників цікавиться іншими, може, й важливішими, проблемами.
«У мене мінімальна зарплата, а чоловік-алкоголік нічого не заробляє. Петре Олексійовичу, як мені вижити?» – приблизно такий крик душі «кочував» в українському сегменті інтернету декілька місяців. Справді, якби не Президент, ми б краще вчилися, вдало б вибирали собі фах, чоловіків та дружин, і, звісно, всі кинули б пити... Отож, читаючи такі дописи, хочеться стати на захист глави держави.
Справді, якби не Президент, ми б краще вчилися, вдало б вибирали собі фах, чоловіків та дружин, і, звісно, всі кинули б пити...
Втім, можливо, і справді мінімальна зарплата могла б бути вищою. От, наприклад, якщо припустити, що задекларовані (ну і приховані, звісно) мільйони і мільярди в депутатів і держслужбовців вкрадені, то чи не можна було б спрямувати їх на «соціалку»? А ще якби за видобуток рівненського бурштину сплачувалися податки чи мито за всю його контрабанду? Чи коли б власник «євробляхи» був упевнений, що кошти за легалізацію автівки не підуть у кишеню Насірову, то, може б, таки заплатив їх і не палив шини на кордоні? Всі ці питання – компетенція правоохоронних або ж фіскальних органів (читайте Президента).
До речі, хто має виплачувати заборговану зарплату колишньому очільникові Державної фіксальної служби, якого начебто повернули на посаду? Можливо, прокурори, які не зуміли довести обвинувачення в суді, або й сам Луценко, котрий добряче попіарився на затриманні високопосадовця, чи Президент, внаслідок реформ якого ми маємо «найгуманніший» суд на планеті?
Щоправда, критикуючи владу, не хочеться лити воду на млин скажених популістів, які нині намагаються вдавати із себе опозицію. Одна пані, котра зараз дивиться на нас із білбордів, натиканих по всіх кутках українських міст, минулої виборчої кампанії закликала всіх політиків відмовитися від зовнішньої реклами, ледь не била себе в груди, розповідаючи, яке це марнотратство. А нині, навіть не моргнувши оком, викидає шалені гроші на агітацію. До речі, статки вона нажила не через те, що має власний бізнес, а тому що дуже «умна» (як сказала співачка Анастасія Приходько). Стосовно іншого товариша всіх трудящих, який у 2014-му, коли на фронті гинули сотнями наші солдати, знімав на камеру в тилу свої «подвиги», у мене, як і в багатьох моїх знайомих, виникає запитання: «Як цей чоловік може мати хоча б якусь підтримку народу?»
А ще у списку багатих і дуже цинічних людей, який покладуть перед моїм носом 31 березня, буде чимало представників 5-ї колони: Мураєв, Бойко, Вілкул (ну і кількох «націоналістів», безперечно, можна сюди дописати). Та чи вдасться серед цього непотребу знайти людину із совістю і світлою головою?
