ЧИ ПОСВАРИТЬ ДИТИНА ТАТА З МАМОЮ?

Мирославі — 30 років. У неї недавно народилась дитина. Це другий син. І у другому шлюбі. Я спеціально вибрала для розмови жінку з таким сімейним досвідом (по другому колу). Адже вона має можливість порівняти, як було тоді, в молодому, навіть юному віці і тепер.

Катерина ЗУБЧУК

-Буває, що вночі чоловік бере нашого маленького синочка, якому немає ще й три місяці до себе в ліжко. А вранці звертається до нього: «Як тобі, синочку, спалося з татком?».
Цей епізод Мирослава навела на підтвердження того, що чоловік не лише допомагає доглядати малюка — на нього Мирослава може сповна залишити дитину і вдень, і вночі, якщо це потрібно, і не хвилюватись, що він не справиться.
— Може, таке ставлення до дитини, — каже жінка, — через те, що чоловікові вже під сорок. Це перша його дитина в майже сорокарічному віці (в першому шлюбі дітей не було). Але мені здається, що це від характеру залежить — коли б і в двадцять років мій другий чоловік став батьком, то він так само з особливою турботою ставився б до дитини.
Пригадуючи свій перший шлюб, Мирослава порівнює, як було, коли народила сина:
— Тоді я нервувала, коли дитина плакала, доходило до роздратування. Я почувалась якось невпевнено, ненадійно. Можна звернути це на молодість з її бажанням, щоб клопоти швидше закінчились. Але це ще не все. Тепер я розумію, що давало себе знати й інше: це була реакція якоюсь мірою на те, що клопоти, яких додало в наше життя немовля, викликали роздратування в чоловіка. Він нібито допомагав доглядати сина. Але дитина була «яблуком розбрату».
Не можна сказати, що в цьому випадку дитина посварила тата з мамою, але поява її в сім’ї, а з нею і багатьох проблем, які потрібно було вирішувати, відкрила ті риси в характері чоловіка, які згодом і «посприяли» краху їх сім’ї.
— Я впевнена зараз, — говорить Мирослава, — що у будь-якій ситуації матиму підтримку. Я справді «за мужем». А тому й спокійна, і, до речі, дитина наша спокійна. Я й вагітність виношувала дуже легко, як мені здається, тому що чоловік у мене такий уважний. Він розумів завжди мій стан і фізичний, і психологічний. І зараз він, буває, каже до нашого синочка: «Не кричи, бо мамі поспати треба». і в цій турботі — найприємніше його освідчення мені в любові.
А ще я почула від своєї співбесідниці такі міркування: в молодості людей переповнює любов, але цією любов’ю не всі чоловіки вміють поділитись з дитиною. І жінки теж не завжди настільки мудрі, щоб почуття материнства не відкидали на другий план чоловіка. Тобто, в молодості дуже часто самі жінки провокують ревнощі з боку батька.
— І в той же час, — як висловилась Мирослава (і цього я від неї особливо чекала), — оскільки я вже раз «обпеклась» в першому невдалому шлюбі, то дуже ціную подаровану долею можливість відчувати себе жінкою сповна.
Тому-то в цій сім’ї і нема тих підводних рифів, які можуть призвести до кризи. А якщо вже говорити «відкритим текстом», — в сексуальному відношенні чоловік не обділений.
А буває й по-іншому. Він і вона — щаслива подружня пара. Появу дитини сприйняли, як той момент, коли сім’я стала повноцінною (на цю третю маленьку істоту виливається їх любов). І те, що дружина виявилась турботливою мамою й буквально не відходить від немовляти, тішить ріднaю. Та минає якийсь час, й сімейна ідилія рушиться. Бо чоловік чомусь не відчуває особливої радості від того, що дружина всю увагу віддає дитині. Він ущемлений, бо вважає, що про нього вона забуває.
На думку психологів цей випадок — досить часте явище, яке породжується психікою мужчини. Чоловіки, які раніше були єдиними об’єктами жіночої турботи, зазвичай починають нервувати, коли з’являється «могутній конкурент» — синочок чи донечка. Хтось скаже, що це очевидне відхилення від норми, бо батьківські почуття нічого не може затьмарити. А можна (і це, мабуть, правильніше) визнати проблему...
Спеціалісти не виключають, що, перетворюючись з дружини в матері, жінки стають дещо холодніші до чоловіків. На що мужчини реагують з чутливістю флюгера. Розумом вони усвідомлюють, що материнські обов’язки беруть своє, але все одно відчувають себе покинутими.
До того ж, біда не ходить одна. Втративши інтерес до чоловіка, жінка втрачає інтерес і до самої себе. Вона вже не звертає уваги на свій одяг, зовнішність. І недовго до того пресловутого халата з обірваною кишенею і стоптаних кімнатних тапочок, які аж ніяк не прикрашають жінку. Це нібито окрема тема (як завжди жінці залишатись жінкою і не забувати про своє призначення — приваблювати, зачаровувати), але і про цей момент варто згадати. Адже нелюбов жінки до себе може мати зовсім несподіваний оборот: чоловік, не виняток, постарається компенсувати відсутність жіночої уваги на стороні.
З приводу порушеної проблеми я розмовляла з психологом центру планування сім’ї Луцького клінічного пологового будинку Оксаною Касіян. І рефреном, як кажуть, пройшла думка: не завжди поява первістка скріплює сім’ю — з народженням сина чи доньки може бути пов’язаний один із кризових періодів в стосунках молодого подружжя.
— Особливо,якщо це співпадає з першим роком сімейного життя, — каже Оксана Володимирівна. — Тому, що він і вона ще звикають до своїх нових ролей. Ми стараємось попереджати ці кризи на своїх заняттях, готуючи не тільки маму, а й подружжя до нового періоду у його житті. Сьогодні багато чоловіків виявляють бажання бути присутніми на пологах. І ми це тільки вітаємо. Чоловік, який був на пологах, мимоволі проймається відчуттям, що й він народжував сина чи дочку. До речі, якщо жінку кесарять, то новонароджене немовля кладуть на груди не матері, а батькові, якщо він присутній в родзалі. Такий чоловік не боїться брати дитину на руки, одягнути її, покупати. Він і гуляє з нею, і вночі встає до сина чи доньки. Він не міркує на зразок: ось буде дитині три роки, коли можна з нею поговорити, погратись, тоді я й займатимусь нею.
— Ясно, що коли в сім’ї не було глибоких почуттів і теплоти в стосунках, то ніякі заняття не заповнять цю «прогалину». Але ви можете допомогти подружжю зберегти ці почуття, якщо вони є.
— Звичайно. Для цього чоловік повинен знати, що післяпологовий період особливий в житті дружини. Не виняток — її депресія. Ми підказуємо, як розпізнати цей стан, куди звернутись за допомогою, щоб ця депресія не стала хронічною і не зруйнувала сім’ю.
— Від багатьох доводиться чути, що чоловіки в сім’ї поводяться як ще одна дитина, тільки примхливіша. Що ви скажете з цього приводу?
— Мені це важко зрозуміти. Я не розділяю такої точки зору, бо вважаю, що від самої жінки залежить, як поводитиметься чоловік. З самого початку подружнього життя про це потрібно дбати. А головне, мені здається, якщо люди одружуються не тоді (не тому), що вже має народитись дитина, а, навпаки, життя сім’ї на такому щаблі розвитку, що вони обоє готові прийняти батьківство і материнство, тоді й не буде проблем. Тому-то і центр свій ми назвали центром усвідомленого батьківства. Ми намагаємось працювати з молодими сім’ями так, щоб поява на світ сина чи дочки сприймались справді як свято.
... У коридорах жіночої консультації увагу привертають малюнки, вивішені на стінах. Спочатку я думала, що це дитячі твори, а виявилось — це світ очима вагітних жінок. І як же вони бачать цей світ? Ясно, що на кожному малюнку мама й дитина. Інакше й бути не може, бо жінка в стані очікування материнства. А тато? На деяких малюнках він в центрі, а десь — і зовсім збоку. По цих малюнках теж можна судити, чи виникнуть проблеми в сім’ї з появою малюка.