«Коханий мій рідний народе, ти збудешся врешті чи ні?» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 23.50 € 26.26
«Коханий мій рідний народе, ти збудешся врешті чи ні?»

Боротьба за українську мову в державі Україна триває вже 28-й рік.

Фото enigma.ua.

«Коханий мій рідний народе, ти збудешся врешті чи ні?»

Чим переймалася і з чого дивувалася останнім часом редактор відділу освіти і культури «Газети Волинь» Лариса ЗАНЮК

... що ЗНО – показник заслуг репетиторів

Моє перше близьке ознайомлення із зовнішнім незалежним оцінюванням відбулося три роки тому. Старша донька складала ЗНО, за яке я неймовірно переживала, адже вчителі в гімназії оцінювали її знання з рідної мови на 9. З нею займалася чудова репетиторка, і сама вона багато працювала, але ярлик, який навісила школа, не давав упевненості. І був викид адреналіну через надмірний стрес. Сотні тих, хто стоїть перед дверима чужої школи в очікуванні складання тестів, страшенно бояться. З переляку можна забути телефон у кишені, і ще якусь дурню, через яку потім вилетиш із цього немилосердного процесу. Не розумію, чому перевіряють металошукачами під час тестів, а не перед ними? Навіщо травмувати дітей, чи не краще вилучити зайві предмети одразу? Провівши доньку до чужої школи, я сама не могла заспокоїтися і напилася валеріани, дала і їй заспокійливого. Коли мій стрес досяг апогею, у мене розболівся зуб, і поки моя дитина мало не заснула над тестами через дію валеріани, я позбулася зуба. Висновок: ніколи не слухайся страху, бо це найгірший порадник. Результати нас порадували – 198 з української мови та літератури! А тести з історії, іноземної й біології ще й зняли навішений школою ярлик посередності. Тепер, читаючи про рейтинги навчальних закладів за результатами ЗНО, дуже сумніваюся, що так можна визначати рівень школи, яка дає знання на 8, а потрапляє у топ першості через те, що її випускники склали тести на 10 і вище? За таких умов, ЗНО – показник заслуг репетиторів і наполегливості учнів чи навіть батьків, але не навчального закладу. Це зауважила цьогоріч і Лілія Гриневич під час старту «Школи освітніх управлінців». Вона категорично проти такого оцінювання закладів. Зауважила, що завдання тестів будуть поступово трансформувати відповідно до нового держстандарту та міжнародних критеріїв: «Ми не маємо права питати те, чого не вчимо. Тому ЗНО заточене на вимоги старої школи, на старий держстандарт. Тоді як новий стандарт початкової освіти, впроваджений нині у перших класах, оцінює зовсім інші речі. У свідоцтві досягнень, яке ми зараз даємо дітям, окрім знання таблички множення, вміння читати й писати, є ще такі критерії, як вміння брати відповідальність, спілкуватися в групі тощо. Не можна оцінювати навчальні заклади за результатами ЗНО, я категорично проти, це наша офіційна позиція. Як можна результати фізико-математичного ліцею порівнювати зі звичайною школою? Україна минулого року взяла участь у PISA. Це найбільш авторитетне порівняльне міжнародне дослідження успішності 15-річних учнів. Коли оголосять результати і відкриють завдання, зрозуміємо, на якому ми місці у світі».

... мовними «перлами» випускників: «Добився сам – добий і другого»

Цей вислів із творів цьогорічного ЗНО з української мови та літератури стане крилатим. Щороку там багато всіляких «перлів», з яких екзаменатори сміються, щоб не плакати. Вони оприлюднили найяскравіші тези без вказівки на авторство. Вдумайтеся, яка філософія: «Якщо ти задався метою добитися мрію...» або «Треба йти вперед, не дивлячись на задній план» і «Полягатись на свої сили», а як вам ця думка: «Кожна людина ділиться на два типи людей», і джерело натхнення: «Мене надихає підтримка мого кота».

А деякі «перли» відверто свідчать про поганеньку підготовку з мови і літератури, бо, не читавши твору, дехто не потрапив пальцем у небо, цитую: «Цьому стане приклад фільм Робінзона Крузера який не втратив мрію повернутися до дому», «Можна згадати історію з твору Довженка «Три зозулі з поколоном», де дівчина усе життя була закохана у заміжнього чоловіка», «Шевченко у творі «Слово про похід Ігорів» писав про героїзм 300 спартанців», а хтось довершує назвою твору Селінджера: «Над прірвою у рожі» (правильно — «Над прірвою в житі»). Інший випускник наводить у творі безперечний аргумент успішної людини, цитую дослівно: «Прикладом з життя є Ринат Ахметов — мільярдер України. Він починав з періжків».  

Як навчилися, так і пишуть наші любі діти. Одне радує: на якомусь етапі навчання вони зрозуміли, що вміння «викручуватися» допомагає в житті більше, ніж грамотність. Часто такі «перли» — ще й результат неякісного миттєвого перекладу російських думок українською. І якщо вертатимемо закон про мову назад, доведеться спостерігати ще довго низький пороговий рівень з рідної мови у вишах навіть на філологічних спеціальностях. І наших дітей у школах вчитимуть ті, хто абияк сам розмовляє й пише українською. Тут, знаєте, краще було б, аби дехто залишався біля пиріжків.

... що вкотре «Ні честі, ні мови, ні згоди, самі лише смутки і пні»

Так описала дійсність Ліна Костенко у 2010-му. А наче сьогодні, зважаючи, що наш вибір за усі роки незалежності щоразу один і той же... Результати очікувань 75% натовпу не забарилися. Бо не пройшло і пів року, як у Верховній Раді дехто знову відчув сприятливий грунт, і з надмірними потугами прийнятий закон про мову вже підлягає оскарженню п’ятдесятьма опозиціонерами, які просять Конституційний Суд скасувати його у місячний термін. Мовляв, положення закону дискримінує російськомовних громадян за мовною ознакою. І що ж пропонують — поворот на 180 градусів до закону «Колесніченка—Ківалова», офіційну двомовність у регіонах, де чисельність нацменшин перевищує 10%? Ці самі добкіни-мураєви-ківалови-новинські дають задню тепер і декомунізації, просуваючи повернення перейменованих вулиць. І поліція не реагує, що в центрі Києва ходить натовп перемолених бабусь із портретами Сталіна перед Маріїнським палацом, бо наступного дня їй же доведеться забезпечувати порядок на параді геїв. Свобода, терпимість — чи що це насправді? Залишається резюмувати за пані Ліною: «Коханий мій рідний народе, ти збудешся врешті чи ні?»

... чим пахне нинішнє літо?

Хочеться сказати романтично: квітами, скошеними травами й липовим цвітом. Але вже другий рік поспіль воно для лучан та жителів прилеглих сіл пахне великою вбиральнею. Дехто жартує, що й поганим керівництвом міста. І має рацію, адже проблема не вирішується. Здається, для відпочинку після напруженого року достатньо просто переключити увагу з гнітючих проблем на хвилю літнього тепла, ароматів квітів, свіжого повітря — декілька таких днів поза звичною роботою перетворять будь-кого на нову людину. Літня денна спека змінюється прохолодою, але відчинити кватирки неможливо, бо повітря вечірнього міста (особливо в районі ДПЗ) і передмістя наповнюється страшенним смородом. І нема на це ради вже друге літо. Владо, невже тобі не смердить? 20 травня на вулиці Львівській, 152-б групою швидкого реагування було виявлено причіпи з бочками, з яких здійснюється злив нечистот. У документах водія зазначено, що це так звана меляса та мелясова вода з Гнідавського цукрового заводу. За високої температури вона вступає в реакцію з нечистотами і зазнає бродіння, утворюючи нестерпний запах, який швидко поширюється на великій території. Складено протокол за порушення поводження з відходами. Знайдено і власника автомобіля, який зливав нечистоти. Встановлено, що у водія наявна накладна про вивіз 17 тонн такої рідини з Гнідавського цукрового заводу. Про це докладно йдеться на сторінці Департаменту муніципальної варти у фейсбуці. Невже усе знову зійде з рук винуватцям і ми забудемо, як пахне справжнє літо?


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.