Виборчий округ №22: Ігор Палиця взяв Луцьк. Але не тріумфально - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.10 € 29.57
Виборчий округ №22:  Ігор Палиця взяв Луцьк.  Але не тріумфально

Ігор Палиця: «Я зрозумів одне: ми ніде нікому не потрібні, крім своєї країни».

Фото volynnews.com.

Виборчий округ №22: Ігор Палиця взяв Луцьк. Але не тріумфально

Гідну конкуренцію голові Волинської обласної ради, який завдяки своєму фонду «Тільки разом» за ці роки зробив багато для волинян, склав нікому не відомий представник партії «Слуга народу» Сергій Пісачук

«Я не встигаю, але ви встигніть»

На виборчій дільниці № 56 міста Луцька, куди я зазвичай приходжу, щоб проголосувати, минулої неділі на третю годину дня свій громадянський обов’язок виконали 39 відсотків виборців із загальної кількості. За словами голови Наталії Юрковської, на президентських виборах активність була трохи вищою. Дає себе знати те, що вперше парламентські вибори проходять улітку, коли в людей — відпустки. Тим більше у сім’ях з дітьми, оздоровлення яких — це святе, поїздка на море, наприклад, планувалася заздалегідь. Може, ще до того, як стало відомо, що вибори будуть позачергові, і дата їхнього проведення припаде на 21 липня.

У соцмережі одна зі знайомих молодих виборців, яка перебувала за межами України, написала, позначивши символ партії, яку підтримує: «Я не встигаю, але ви встигніть». Не всі, звичайно, навіть із тих, хто нікуди й не їхав, переймалися тим, що не зможуть проголосувати (про це свідчить остаточний показник: коли були пораховані всі голоси, то з’ясувалося, що на дільницю № 56 прийшло лише 57 відсотків із загальної кількості, тобто із 1776 чоловік проголосувало 1032).

Ось як висловилася голова виборчої дільниці Наталія Юрковська про те, що в такий відповідальний день у неї на серці та душі:

— Так уже склалося, що наше сьогодення припадає на дуже складний час, а заодно — на важливі і знакові події для всієї України. Перед непростим вибором стоять ті, хто приходить на дільницю, щоб віддати свій голос за партію чи одного з кандидатів в одномандатному окрузі. Чудово розуміємо, що кожний голос важливий, що за ним — надія на мир, добро, здійснення всіх сподівань і очікувань українського народу. І я в цей день, як тільки відкрилася дільниця, звернулася не лише до членів виборчої комісії, а й до спостерігачів (а їх у нас 6 — від партій і окремих кандидатів), аби вони запобігали будь–якому порушенню, яке може вплинути на результати виборів, викликати сумнів у їхній чесності та прозорості.

Надіємося, що з’являться в парламенті нові обличчя, але ж ми не знаємо, чи за ними не стоять ті самі, хто і дотепер правив державою.

Дільниця відкрилася вчасно. Із самого ранку сюди завітали троє спостерігачів із Кишинева (Республіка Молдова), які відзначили, що є всі умови, аби люди прийшли і виконали свій громадянський обов’язок. А до тих, хто у зв’язку зі станом здоров’я не може навідатися на дільницю (таких тут 18), члени комісії виїжджали зі скринькою для бюлетенів додому.

«Хотілося б, щоб передвиборні обіцянки справді виконувалися»

А вже із власних спостережень, розмов із виборцями, які погодилися на коротке інтерв’ю для газети «Волинь», можна було зробити висновок, що вони чекають від новообраного парламенту.

— Звичайно, щоб у нашій країні жилося краще. Аби перемогла та партія, ті кандидати, які не лише обіцяють під час передвиборної кампанії, а й дотримують свого слова, працюючи в парламенті, — озвучує надії багатьох Оксана Вознюк.

— Чесно кажучи, нічого, — каже, сміючись, жінка середнього віку Наталія Стецюк. — Хочеться, аби було краще, а що матимемо?.. Люди вже зневірилися і розчарувалися у владі, у тих політиках, які називають себе народними обранцями, мали б служити суспільству, а тим часом більше дбають про свою кишеню.

— Коли бачиш статистику, яка свідчить, що за останні п’ять років молодь масово виїжджає на роботу за кордон, то які можуть бути надії? — говорить Марія Сидорова. — Я цю проблему знаю з власного досвіду — сама, маючи університетський диплом, працювала на заводах у Польщі. Знайти роботу за Бугом українцям не складно, ставлення до них хороше, заробити можна набагато більше. Це і є відповідь на те, чому виїжджають: бо не бачать у себе вдома ніякої перспективи. Кажуть, що ми за кордоном — другий сорт. Насправді ми в себе, тут, — другий сорт. Ті, кого ми вибираємо, даємо шанс, у наших очах все падають і падають. Надіємося, що з’являться в парламенті нові обличчя, але ж ми не знаємо, чи за ними не стоять ті самі, хто і дотепер правив державою. Звичайно, як патріот, я сподіваюся на краще життя у своїй країні…

А ось як відповіла на поставлене запитання романтична пенсіонерка, як назвалася жінка:

— Я не зачаровуюся, щоб згодом не розчаровуватися. В обіцянки вже не вірю. У нас є багато партій, політичних блоків із різними привабливими назвами. А ось «правди» чомусь нема. Я жила багато літ в тому клятому минулому, як зараз кажуть про життя в Радянському Союзі. Але в те «кляте минуле» не кинула б не те що каменя, а й піщинки. Ми вижили, встояли на ногах за непростих часів. Хоч було трудно, але люди відчували підтримку держави, якусь стабільність. А зараз нас хтось чує? Нема, щоб хтось зібрав пенсіонерів і запитав, які у нас проблеми, побажання: давайте, мовляв, поговоримо.

…За результатами виборів, на дільниці № 56 лучани віддали свої голоси насамперед партії «Слуга народу» (352). Далі у першій п’ятірці йдуть: «Європейська солідарність» (151), «Голос» (120), «Батьківщина (91), «Сила і честь (77). Серед кандидатів одномандатного округу № 22 першість має Ігор Палиця (339), за ним — Сергій Пісачук (233), Тарас Шкітер (128 голосів).

 

 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.