Так ніхто не кохав
Любов пішла у відпустку
Ще вчора, ще тільки вчора
(Повірити в це несила!)
Усміхнена, на підборах
До тебе ішла, мій милий.
Сміялися небо й трави,
І щастя текло, мов річка,
І легіт, панич кучерявий,
Грайливо цьомав у щічку…
Сьогодні між нами осінь,
Вітри й людські пересуди…
А серце ще плаче й досі,
Питає, що далі буде.
А серце — печалі згусток…
Допито медовий трунок…
Любов пішла у відпустку,
Як кажуть, за свій рахунок.
Євгенія НАЗАРУК, с. Лище Луцького району.
