І прилетів лист через 7000 кілометрів: «Я закохався в Україну — ​землю, яку визволяв мій дідусь і знайшов тут вічний спочинок» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.62 € 27.24
І прилетів лист через 7000 кілометрів: «Я закохався в Україну — ​землю,  яку визволяв мій дідусь і знайшов тут вічний спочинок»

Длявер Якубов, Євгенія Харків, Ділшод Мавлоні у перший день знайомства в Горохові.

Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.

І прилетів лист через 7000 кілометрів: «Я закохався в Україну — ​землю, яку визволяв мій дідусь і знайшов тут вічний спочинок»

Доля кожної людини цікава ще й тому, що  непередбачувана. 39-річний житель столиці Таджикистану — міста Душанбе — Ділшод Мавлоні не міг знати, що з рідного мегаполіса цього літа він потрапить у волинське село Пильгани на Горохівщині. Ця «глибинка» із суцільним бездоріжжям і мальовничою природою стане для нього приводом закохатися в Україну настільки щиро, наскільки чоловік любить свою сонячну країну

Воістину знайомство з Ділшодом Мавлоні та його донедавна єдиним у нашій країні другом Длявером Якубовим, який живе й працює в Києві, не можна не згадувати без поваги до цих молодих людей. Нещодавно газети «Волинь» і «Горохівський вісник» розповідали читачам, що Ділшод наважився вирушити до нас за 7000 кілометрів, щоб виконати мамин заповіт — ​розшукати могилу її батька й свого діда Рахіма Дустова. Знав лише, що він був капітаном і заступником командира батальйону політчастини 416-го стрілецького полку 112-ї стрілецької дивізії і загинув 4 квітня 1944-го неподалік села Пильгани у 36-літньому віці.

Длявер Якубов, залишивши столицю, безкорисливо поїхав разом із братом по вірі шукати могилу, яку тоді ще вдвох лише уявляли. Уже потому друзі назвали дивом — ​даром Всевишнього — ​зустріч із демобілізованим воїном АТО Михайлом Харківим і його дружиною Євгенією — ​авторкою фільму «Я вірю, що закінчиться війна…», знятого «Газетою Волинь», освітянкою, краєзнавицею, яка глибоко дослідила і достеменно знає історію свого Скригового та навколишніх сіл. У зошиті пам’яті, створеному нею і її юними помічниками наприкінці минулого століття, серед 90 червоноармійців ім’я Рахіма Дустова назавжди шанобливо вписане каліграфічним почерком за № 21. Могилу, в котру таджик був перепохований із пильганівської землі, пані Євгенія показала його вдячному внукові в Берестечку. Ділшод не соромився скупих чоловічих сліз, почуттів вдячності Творцеві та людям за те, що допомогли йому виконати священну для таджиків місію.

Маю намір щороку відвідувати Ваш край і могилу дідуся. З повагою Ділшод Мавлоні.

«Щоправда, на пам’ятнику на місці братського поховання біля костелу немає викарбуваного імені Рахіма Дустова, однак для цього є всі підтверджувальні документи. Зробити таку благородну справу від­разу дала згоду берестечківський міський голова Валентина Залевська, яка розповіла, що на часі — ​реконструкція цього надгробка. Її планують закінчити до Дня захисника Вітчизни. Отож на стелі буде вирізьблено ім’я капітана Рахіма Дустова.

— Передайте Ділшодові, що тоді ми неодмінно запросимо його на цьогорічну Покрову, аби разом ушанувати всіх захисників України, — ​приязно відгукнулася на нашу пропозицію Валентина Василівна», — ​запевнили ми тоді в статті нашого гостя, який уже поїхав у Душанбе, як висловився, зі спокійною совістю й передчуттям великого свята у своїй родині після його повернення.

Потому, як і обіцяли, надіслали Ділшоду і Дляверу публікації про незабутнє спілкування з ними й про чудовий привід знову невдовзі зустрітися в Україні. А нещодавно з Таджикистану на ім’я Євгенії Харків прийшов зворушливий електронний лист, який засвідчив, як проста українська хліборобська сім’я, навіть не підозрюючи, що жертовно виконала місію дипломатів, на міжнародному рівні відрекомендувала Україну миролюбною й доброзичливою країною, а українців — ​мудрими й високоосвіченими людьми.

Проста українська хліборобська сім’я, навіть не підозрюючи, жертовно виконала місію дипломатів, на міжнародному рівні відрекомендувала Україну миролюбною й доброзичливою країною, а українців — ​мудрими й високоосвіченими людьми. 

«Доброго дня, Євгеніє! Найперше хочу висловити Вам безмежну щиру вдячність від усієї нашої великої родини. Отримав електронні й надруковані екземпляри газет. Ваш внесок у справу пошуку могили нашого дідуся — ​безцінний. Я вперше побував в Україні та зворушений Вашою добротою й увагою. Не знаючи мови (лист, до слова, перекладено з російської), я перечитав публікацію і подумки ще раз пережив усі події, які сталися під час візиту до Берестечка. Вся Ваша праця, старання, пов’язані зі скрупульозною роботою стосовно полеглих у Вашому селі солдатів, дотепер дають результати. Підтвердження цьому — ​і наш візит, і наша, на мій погляд, не випадкова зустріч. Нехай Всевишній допомагає Вам у Ваших починаннях і поверне зроблене добро сторицею!

Я закоханий в Україну, в людей, із якими довелося зустрітися. Хотів би ще раз висловити слова вдячності моїм новим друзям: Вам, Вашому чоловікові та всім, хто був небайдужим до мого пошуку.

Маю намір щороку відвідувати Ваш край і могилу дідуся. З повагою Ділшод Мавлоні».

Отож, друже Ділшоде, чекаємо Вас уже цієї осені!


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.