Нас повертають на 6 років назад - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.65 € 32.68
Нас повертають на 6 років назад

Куди йдемо

ua-news.liga.net

Нас повертають на 6 років назад

Василь УЛІЦЬКИЙ, заступник головного редактора «Газети Волинь»

Пригадую оте наростаюче відчуття впевненості у перемозі, яке восени 2004-го охоплювало в міру того, як усе ближче під’їжджав з околиці Києва до його центру. Тисячі людських струмочків поступово зливались, і коли опинився серед моря протестантів, якраз зателефонували з волинського радіо «СіД» і попросили поділитись своїми враженнями. «Не уявляю, як можна перемогти цей народ!» — ​приблизно так відповів тоді. Та революція — Помаранчева — пам’ятна для мене ще й тому, що подарувала зустріч на столичному протестному Майдані із майбутньою дружиною…

Добре пам’ятаю шок від безглуздого і показово жорстокого побиття студентів на Майдані у листопаді 2013-го. Це потрясіння вивело на вулиці мільйони людей. Пригадую тріскучі січневі морози 2014-го та штурм Українського дому, бо саме в ту ніч знову був у столиці. Як не зміг дивитись і відвернувся, коли вперше побачив відеокадри розстрілу Героїв Небесної сотні. Пам’ятаю і 10-тисячне «Герої не вмирають» зі сльозами на очах на похоронах у Луцьку Героя Василя Мойсея…

А позавчора Президент України та Головнокомандувач Володимир Зеленський змусив стрепенутись багатьох, коли не висловив співчуття з приводу загибелі на фронті командира 128-ї бригади Євгена Коростельова. Зате пан Президент знайшов час, щоб по-кварталівськи покпинити у фейсбуці Юлію Тимошенко. Чим, втім, він і займався усі ці роки…

Після цього чомусь з’явилось відчуття, що нас повертають на 6 літ назад — у ту точку, коли били студентів. Бо хоч і по-іншому, можливо, й мимоволі, але таки продемонстрували, що Президент та наближені до нього — ​в одній системі координат, а народ — ​в іншій.

Після цього чомусь з’явилось відчуття, що нас повертають на 6 літ назад — у ту точку, коли били студентів. Бо хоч і по-іншому, можливо, й мимоволі, але таки продемонстрували, що Президент та наближені до нього — ​в одній системі координат, а народ — ​в іншій.

Стрічка новин тільки зміцнює це враження. Пропозиція Коломойського продати Україну Путіну за 100 мільярдів. Призначення на ключові державні посади неофітів-коміків, які погоджуються діяти за путінською формулою. Новий касетний скандал, згідно з яким в Офісі Президента «вручну» визначають, проти кого відкривати кримінальні провадження, а проти кого — ​ні. Володимир Олександрович нібито навіть особисто вичитує проєкт підозри Уляні Супрун, а його «права рука» Андрій Богдан наказує, коли кликати на допити Порошенка. Отаких знайшли ворогів. У той час, як у бік Путіна поганого слова останнім часом не наважуються сказати.

…У 2005 році президент Віктор Ющенко встановив День Свободи 22 листопада на честь Помаранчевої революції. У 2014-му новий глава держави Петро Порошенко фактично оновив це свято і запровадив День Гідності та Свободи, яке відзначаємо сьогодні, 21 листопада. Уже на честь двох революцій.

Усі хочуть миру. І це правда. Ніхто не бажає майданити. Ніхто у своїх сімейних планах не записує «сходити на майдан». Людей туди кличе дурна політика владної верхівки, коли на кону стоїть саме існування України, і народ просто не може уже мовчати.

Дуже не хочеться, щоб наступний президент знову оновлював дату Дня Свободи та Гідності. А для цього його — ​народ — ​не треба водити по колу і повертати туди, де вже був…