Сімейні фото. Колонка Оксани Коваленко - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.52 € 27.20
Сімейні фото. Колонка Оксани Коваленко

Моя «шестикутна» сімейка.

Фото з домашнього архіву Оксани КОВАЛЕНКО.

Сімейні фото. Колонка Оксани Коваленко

— Мамо, а де я?! Куди я пішов? Я що — ​в садочку? Чому ви мене не взяли?! — ​мій малий хлопчик ніяк не може збагнути, чому його нема на сімейній світлині. ​— Ти будеш на наступній, — ​заспокоюю його, усміхаючись з того, як відчувають світ діти: він мусить обертатися навколо них

На Різдво та Великдень у мене є традиція розглядати родинний альбом. Люблю дивитися на молодих «чорно-білих» прадіда з прабабусею, на «весільних» батьків, на свою «6-кутну» сімейку. Фотографії багато можуть розповісти. Чому, наприклад, до тата горнеться одна дитина, а до мами — ​інша, чому стали саме в такому порядку і чому хтось на кожній світлині мало усміхнений та опиняється збоку, а інший постійно світиться від щастя. Іноді фотодзеркало нам покаже те, що не встигаємо помітити у щоденні.

А скільки всього можна почерпнути за родинним столом! Чому хтось з дітей вимагає свого голосніше за інших? (Буває, що маленька людина так поводиться, коли їй не вистачає уваги й обіймів…) Чому діти, наприклад, братові спокійніші за сестриних і не вимагають постійного прислуговування, хоча за віком приблизно однакові. Хто любимчик, а хто через це страждає і злиться? З нинішніми можливостями смартфонів фіксувати чи не кожну мить підстав для виправлення помилок є предостатньо.

Для підлітка власний образ в очах рідних значить дуже багато. Сприйняття себе формується через їхнє бачення й оцінки.

Ще ​кілька слів про фотокоментарі. Пригадую, прислухалася малою, як дорослі оцінюють нові світлини: так глибоко вражало ніби звичайне «ну що за посмішка набік», страшенно не подобалися і вихваляння фотогенічного молодшого брата. «Ліпше б розглядали мовчки», — ​думала я собі. Для підлітка власний образ в очах рідних значить дуже багато. Сприйняття себе формується через їхнє бачення й оцінки… У зв’язку з цим досвідом моя донька мені завжди гарна — ​на кожному знімку по-своєму особлива. Вона це чує. Правда, у сімейному альбомі її фото їй цікавіші за світлини предків, але трапляється, що ми «зачіпляємося» за прабабусину блузку, переходимо до дідуся, який замість букета на побачення приносив хлібину, і я бачу, як моя дитина пильніше вдивляється у красиву жінку, котрої вже не застала на цьому світі. Саме за це я люблю фотосвіт — ​за шанс здобути додаткові бусинки зв’язку в родинному намисті…

Святкові вихідні багатогранні. Додатковий час на сім’ю — ​це цінність, яку багато хто вловив і вчиться про неї дбати. …Згадую прабабусині канапу й лаву обіч столу — ​комфортності їм явно бракувало, але їхній «плюс» — ​у цільності. При тому, що всі потребують свого простору, бути разом, слухати одне одного, десь і пристосовуватися, навіть передавати хліб — ​це направду більше, аніж здається на перший погляд. Буває, ми відкриваємо це завдяки оку фотокамери.

У новому році з повагою і любов’ю запрошую вас, дорогі читачі, ділитися своїми різдвяними традиціями. Наші адреси — ​okovalenko74@gmail.com або ж tsikava.gazeta@gmail.com, а поштова — ​є в газеті.

Оксана КОВАЛЕНКО, мама.