З першого січня цього року в Україні вступив у силу Закон про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та мужчин. Закон, до якого наше суспільство довго йшло, має на меті забезпечити рівність статей у всіх сферах життя. Він забороняє будь-яку дискримінацію жінок...
Катерина ЗУБЧУК
З першого січня цього року в Україні вступив у силу Закон про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та мужчин. Закон, до якого наше суспільство довго йшло, має на меті забезпечити рівність статей у всіх сферах життя. Він забороняє будь-яку дискримінацію жінок.
Хтось з приводу цього закону іронізує: що, мовляв, тепер мужчини будуть народжувати дітей, а жінки пити горілку? Відносно першого, то це вже не іронія, а сарказм (хоч науковці й припускають, що мужчина може виносити дитину). А відносно другого... Схильність до горілки дехто з представниць слабкої статі вже давно перебрав на себе. Але не про такі крайності, не про надумані ситуації мова. Йдеться про нашу реальність з усіма її позитивними і негативними моментами. До речі, якщо вже когось цікавить, як тепер буде із суто жіночими правами та пільгами, то в законі все передбачено: щоб жінки мали спеціальний захист під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини, щоб їх не призивали в армію на строкову службу і різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків залишається. Як і обов’язкові вимоги щодо охорони репродуктивного здоров’я жінок. Все це обумовлене в законі і зазначено, що згадані моменти не вважаються дискримінацією за ознакою статі. І, звичайно, передбачено, що жінка і мужчина забезпечені рівними правами та можливостями у громадсько-політичній сфері (мається на увазі виборчий процес, сфера державної служби та служби в органах місцевого самоврядування). Вони мають рівні права в соціально-економічній сфері, на ниві підприємництва. Власне, узаконено те, про що багато десятиліть йшла мова, що передбачено в Конституції і що по можливості реалізувалось. Але з прийняттям згаданого закону вже передбачаються санкції, яких можна вжити у випадку порушення законодавства України, що стосується рівних прав і можливостей чоловіків і жінок. Особа, яка вважає, що по відношенню до неї була застосована дискримінація за ознакою статі чи вона була об’єктом сексуальних домагань, має право звернутися із скаргою до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. І відповідно нижче — до уповноважених осіб (координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в органах місцевої влади та органах місцевого самоврядування, правоохоронних органів держави та суду. Якщо в країні вичерпані всі засоби правового захисту, то можна й до ООН дійти. Ті, хто винен в порушенні вимог законодавства, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Але для того, щоб ці санкції можна було б реально застосовувати, звісно, ще потрібно внести зміни у відповідні кодекси. Прийнятий закон досить об’ємний, детальний. Можна було б навести ще не один момент з приводу того, як він відстоює рівні права жінок та мужчин. Але мене не покидають думки жінок з приводу прийняття цього закону (я з багатьма говорила суто на побутовому рівні). Мовляв, нічого враз не зміниться. Ніколи так не буде, щоб жінки нарівні з чоловіками могли підніматись по службових сходинках. Правда, одні мої співбесідниці говорили про це з жалем, а інші, навпаки, дивувались: “кому та рівність потрібна”. На їх думку, жінка створена для того, щоб забезпечити чоловікові тили. Поки вона пере, варить, облаштовує в домі затишок, він викладається на роботі, заробляє і гроші, і бали для просування в кар’єрі. “На те вона і жінка!”. Такі розмови на побутовому рівні. А ось що сказала з цього приводу директор обласного центру зайнятості Раїса Кучмук: — Поки існує безробіття, існуватиме і дискримінація на ринку праці за статевою ознакою. Не випадково афоризм народився з цього приводу: “У безробіття — жіноче обличчя”. Справді, серед безробітних завжди більше жінок. У нас на Волині цей показник торік не опускався нижче 52 відсотків, а в деякі місяці доходив до 63. Весь світ боровся і бореться за рівність жінок і мужчин. Але ж жінки — це дружини, мами. У них народжуються дітки, які, поки підростуть, хворіють. І роботодавець, звісно, віддає перевагу чоловікам, які не будуть сидіти на “лікарняному” чи то самі, чи з сином, чи з дочкою. Так, у нашій країні молоді мами нібито захищені законом, для них бронюються робочі місця, але коли доходить до конкретного працевлаштування, то виникають проблеми. Здебільшого потрібні на роботу некваліфіковані працівники — зокрема, вантажники, де сила потрібна. А це — чоловіки. Коли ж пропонуються вакансії, де можуть працювати жінки, то там автоматично йде “прив’язка” до малих дітей. Тому-то безробіття особливо боляче торкається молодих жінок. До тридцяти років вони планують народити, доглянути сина чи дочку хоча б до того віку, коли можна в садочок віддати. І поки жінки народжують, “піднімають” своїх дітей, то втрачають кваліфікацію. Так складається, що часто після закінчення вузу вони й не працювали. Тобто не мають стажу, а це якраз роботодавці висувають обов’язковою умовою. Ось і виходить таке замкнуте коло. Можна тільки уявити, наскільки б зріс показник безробіття серед жінок, якби на біржу праці прийшли ще й ті, хто заробляє на життя в Італії, Греції, Польщі... Тобто в нашій країні ще є й приховане безробіття, з приводу якого не подаються офіційні дані. Мужчина і жінка — навдивовиж різні. Маю на увазі не зовнішню відмінність, а на рівні генетики. Вчені встановили, що між представниками сильної і слабкої статі є близько сорока відмінностей, закладених природою. Чоловіки, зокрема, мислять краще логічно, оскільки в них більш розвинута ліва півкуля мозку. Вони схильні до вивчення точних наук. У жінок краще розвинута права півкуля головного мозку, тому вони частіше мислять образно, більш емоційні, їм краще дається вивчення мов. Відомо, що жінки живуть довше, ніж чоловіки. І це також, на думку спеціалістів, пов’язано з особливостями організму. Американські науковці дослідили, що жінки легше переносять стреси, ніж чоловіки. Бо у чоловічому організмі під час стресової ситуації відбувається викид гормону тестостерону, а тому швидше згортається кров. Це стає причиною утворення згустків і тромбів у судинах. А в результаті у мужчин інфаркти та інсульти трапляються у декілька разів частіше. Але при всьому цьому жінка — не “друг людини”, як дехто дозволяє собі жартувати. Вона — Людина, Особистість. Ще з кінця ХІХ століття, як кажуть, заявила про себе проблема рівності жінок і мужчин у правах. В хід пішло модне слово “емансипація”, а вже в дев’яностих роках минулого століття — ще модніші і спочатку не зовсім зрозумілі слова і словосполучення — “гендер”, “гендерні стосунки”. Ми ж такі хапливі до іншомовних термінів. Вникнувши у їх суть, авторка цих рядків була приємно розчарована, з’ясувавши, що нічого нового не з’явилось. Мова йде про ті ж ролі і стосунки між мужчинами і жінками у суспільстві. Поняття “гендер” пов’язується з правами, обов’язками і можливостями мужчин і жінок як громадян, як особистостей. І скільки це разів доводилось читати і самій писати про жінку — як продовжувачку роду людського, про її особливу місію на цій землі. Але мало хто задумується, що ще у ХVІІІ—ХІХ століттях з’явилась концепція “природного призначення жінки”, згідно з якою головним її завданням є дітонародження, ведення домашнього господарства, емоційна підтримка чоловіка, який працює поза домом. У межах цієї концепції жінка асоціюється з красою, лагідністю, ніжністю, а чоловік — з холодним розрахунком, інтелектуальними, вольовими здібностями. І грунтується це на різноманітних більш чи менш наукових припущеннях про взаємодоповнюваність статей. Тому-то й не дивно, що у свій час заявив про себе фемінізм (феміністки засуджують несправедливість суспільної оцінки жінки). Досконало обізнана з усіма нюансами гендерної рівності (і порушеннями її) Ніна Пахом’юк, яка очолює правління обласного громадського об’єднання “Волинські перспективи” та реабілітаційний центр для жінок “Софія”, що уже декілька років діє в Луцьку. Готуючи цю публікацію, я, звичайно, розмовляла з нею. — Якщо чесно,— довелось почути від Ніни Володимирівни,— то з прийняттям Закону про рівні права й можливості жінок та мужчин ми навіть випереджаємо події. Бо наше суспільство ще не готове до його виконання. Поки що це ще один декларативний закон, який буде на папері. В законі, правда, чітко записано, що в органах виконавчої влади, правоохоронних органах має бути людина, яка відповідає за гендерну рівність, тобто рівність жінок і мужчин в соціальному житті. Але це знову ж таки, якась людина писатиме звіти. А щоб закон став дієвим, має минути час. Це природно. Мені довелось бути в Німеччині, де аналогічний закон прийнятий років чотири тому. Німці самі зізнаються, що він в них на папері доти, поки гендерна проблема не торкнеться когось конкретно. Наводився цікавий приклад. В одній із Земель Німеччини — Вестфалії — керівник цієї Землі не визнавав закону, поки його донька не закінчила вуз і не залишилась без роботи (її ніде не приймали на роботу, оскільки вона — жінка, оскільки в неї маленька дитина). І тоді впливовий батько став розробляти в себе в регіоні такі проекти (механізми), які б давали можливість виконувати в реальності Закон про рівність. І в нас в Україні цей закон колись стане повноцінно діяти. Громадське об’єднання “Волинські перспективи”, зокрема реабілітаційний центр для жінок “Софія”, без розробки будь-яких заходів на виконання закону, почало відразу працювати за ним. Тобто насамперед лобіювати його впровадження у життя, пропагувати. Як ще недавно лобіювали виконання закону про домашнє насильство. А ось в чому проявляється в нашому суспільстві нерівність в правах жінок і мужчин, то в моєї співбесідниці з цього приводу погляд, так би мовити, далі побутового рівня. Ми звикли думати, що нерівність жінок і чоловіків — це коли жінку не хочуть брати на роботу, коли вона одержує меншу зарплату, обіймає меншу посаду, хоча, можливо, є кращим спеціалістом. Звичайно, в цьому є прояв гендерної дискримінації. Але... — Корінь зла глибше,— говорить Ніна Пахом’юк. — Уже прижилось неписане правило у вихованні хлопчиків та дівчаток, яке мимоволі закладає “підвалини” гендерної нерівності. Для хлопчиків батьки купують пістолетики, машинки, для дівчаток — ляльки, іграшковий посуд. Ясно, що треба виховувати в хлопчиках майбутніх мужчин, а в дівчатках —жінок, дружин, мам. Чоловік — захисник жінки, сім’ї, жінка — господиня, берегиня свого дому. Але все це має бути, як кажуть, без перегинів... Я вважаю, якщо хороші стосунки в сім’ї, якщо чоловік віддячує любов’ю і повагою, увагою жінці за її старання, то можна вранці готувати сніданки, подавати чисту сорочку і бути вдячною за те, що є сім’я, за родинний затишок (бо все-таки найстрашніше — одинокість). Але це має бути настільки ідеальна сім’я! На жаль, до цього ідеалу часто далеко... Торік на Волині було поставлено на облік 1603 чоловіки за скоєння домашнього насильства. За одинадцять місяців до виправних робіт засуджено лише чотири особи. 1363 притягнуто до штрафних санкцій. А штрафні санкції — це, по суті, покарання тій же жінці, над якою чоловік познущався. Бо здебільшого вона змушена заплатити штраф за свого “дорогого”, не чекаючи, поки виконавча служба прийде додому і арештує майно. Почувши в такому випадку від чоловіка: “Догралася?” — навряд чи вона піде наступного разу в міліцію відстоювати свої права. Слава Богу, я не можу з власного досвіду навести факти про дискримінацію. Нарівні з чоловіками я вступала у вуз, закінчила його і прийшла на роботу в сімдесятих роках у нашу газету. А через шість літ стала завідуючою відділом, незважаючи на те, що була матір’ю двох малолітніх дітей (тоді дискримінація була за іншою ознакою — якби в партію не вступила, то не змогла б стати заввідділом). Я думаю, багато жінок, читаючи ці рядки, “примірятимуть” на себе і закон, і реальність. А ще згадуватимуть вітання-тост жінкам, який можна почути часто за столом: “Нехай ваші обличчя втомлюються тільки від посмішок, руки — від букетів...”. Але не лише букети доводиться нам носити. Це теж реальність.
