На виставку немовлят в інкубаторах люди йшли, як на шоу - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.31 € 33.16
На виставку немовлят в інкубаторах люди йшли, як на шоу

Мартіна Куні називають одним із піонерів неонатології – науки про виходжування немовлят.

Фото smh.com.au.

На виставку немовлят в інкубаторах люди йшли, як на шоу

Сьогодні ні для кого не дивина, що лікарі рятують навіть 500-грамових новонароджених. А колись діток, які поспішили з’явитися на світ і важили менше норми, медицина «списувала» як нежиттєздатних. Зруйнував цей стереотип бізнесмен Мартін Куні, змусивши недоношених крихіток заробляти гроші на своє лікування й утримання

Кому мають дякувати Настя, Юля та інші «поспішайки»

У 2005 році в Луцьку лікарям уперше вдалося виходити 650–грамову Настуню Альохіну з Нововолинська, у 2011–му — рекордсменку з недоношеності Юлю Неділько, яка народилася 530–грамовою. Обидві дівчинки, як і десятки інших маленьких волинян, маса тіла яких була менше кілограма, ростуть, тішать батьків і не здогадуються, що своїм життям вони завдячують не тільки волинським лікарям–неонатологам…

Уперше кювези для недоношених немовлят з’явилися у 1880–х у Парижі. Їх винайшов доктор Етьєн Стефан Тарньє, взявши за зразок інкубатор для курячих яєць. Ідея полягала в тому, щоб створити малюкам таку атмосферу, яка б нагадувала материнське лоно. Винахід цей, очевидно, залишився б непоміченим, бо у ті роки багато лікарів дотримувалися думки, що недоношені діти генетично неповноцінні і доля їхня цілком має залежати тільки від Божої ласки. При такому ставленні майже всі малюки, народжені значно раніше потрібного терміну, були приречені на смерть. Але знайшовся підприємливий чоловік, який вирішив активно використати новітню розробку, забезпечивши їй неабияку популярність. І це стало справжнім проривом у медицині.

Про життя Мартіна Куні до моменту, коли він відкрив першу «виставку немовлят» у США в Коні–Айленді, майже нічого не відомо. Він народився 29 грудня 1869 року чи то в Німеччині, чи в Польщі, а наприкінці 1898–го переїхав до Америки. Оскільки родичі Мартіна з боку матері були лікарями, він вирішив обрати той же шлях. Спершу Куні здобував освіту в Лейпцигу, потім — у Парижі, де навчався у засновника перинатальної медицини П’єра Будена. Диплома, до речі, він так і не одержав, бо захопився бізнесом.

Ці малюки, які ще повинні перебувати в утробі матерів, заробляють не менше магната, який володіє гострим розумом і сталевою хваткою.

Думка про створення «павільйону недоношених» з’явилася у Мартіна в 1896 році, коли йому доручили доставити новітні інкубатори для дітей на Велику промислову виставку в Берліні. Щоб продемонструвати відвідувачам дивовижні можливості цього обладнання, молодик вдався до дуже неординарного методу. Він «позичив» у місцевій лікарні кількох недоношених малюків, поклав їх до інкубаторів і виставив на загальний огляд. Це викликало такий ажіотаж у відвідувачів, що Куні вирішив: на цьому можна добре заробити.

У 1903 році молодий бізнесмен єврейського походження відкрив незвичайний «атракціон» у містечку розваг Коні–Айленд, де на початку XX століття збиралися любителі чудасій і гострих відчуттів з усієї країни, щоб випробувати знамениті американські гірки, відвідати «село карликів»… Але головною цікавинкою протягом декількох десятиліть тут був «павільйон немовлят» Мартіна Куні.

Кликуни надривали голоси: «Поспішайте подивитися на дітей в інкубаторах!». І туристи могли за 25 центів зайти в дивне приміщення, поспостерігати за крихітними новонародженими, одягненими в повзунки і сорочечки не за розміром, побачити, як медсестри доглядають за ними. Куні жартував: «Ці малюки, які ще повинні перебувати в утробі матерів, заробляють не менше магната, який володіє гострим розумом і сталевою хваткою».

Не заради багатства, а задля порятунку

На той час дуже мало лікарень могли собі дозволити установку інкубаторів, не всі батьки знаходили кошти на догляд за крихітками. Мартін же приймав новонароджених незалежно від раси та соціального походження і не брав з родичів ані цента.

«Станція для недоношених створена передусім, щоб рятувати життя, а не для того, щоб ви могли подивитися на малюків. Дітей привозять до нас із лікарень з усього міста», — пояснював власник павільйону, виступаючи перед глядачами.

Він читав лекції про відомих людей, які теж народилися передчасно, це Марк Твен, Наполеон, Віктор Гюго, Леонардо да Вінчі, Ісаак Ньютон… Незабаром у Мартіна, котрого сарафанне радіо прославило на весь Нью–Йорк, було вже два павільйони в Коні–Айленді.

Він придумав ідеальну бізнес–модель, у якій жодна сторона не програла. Немовлята цілодобово перебували в інкубаторах під наглядом медсестер і лікарів, відвідувачі розчулено розглядали крихіток, а Куні заробляв сотні тисяч доларів. Однак левову частку коштів він витрачав на розвиток своєї справи.

У «павільйоні немовлят» стояли новітні моделі кювезів, зроблені зі сталі і товстого скла. Їх доставляли прямо з Франції, яка в ті роки була світовим лідером у галузі догляду за недоношеними дітьми. Водяний котел подавав гарячу воду в труби, розташовані під інкубаторами, а термостат регулював температуру. Інша труба доставляла малюкам чисте повітря, яке попередньо проходило через кілька фільтрів.

Від своїх співробітників Мартін теж вимагав максимальної віддачі. Він був прихильником грудного вигодовування і найняв кілька годувальниць, а заодно і кухаря, який готував для жінок виключно корисні страви. Білосніжні халати медсестер і уніформа лікарів були бездоганно чистими, оскільки Куні вважав, що малюків необхідно брати на руки, обіймати і заколисувати. 

У 1911 році вночі на території атракціону почалася пожежа. Немовлят благополучно евакуювали, але вранці в The New York Times з’явилося сенсаційне повідомлення, що шестеро малюків згоріли живцем. Спростування вийшло через добу, та репутації Мартіна вже було завдано шкоди.

На щастя, бізнесмен знайшов підтримку в особі провідних педіатрів Америки. Вони продовжували «поставляти» йому недоношених дітей, підтверджуючи: за малюками в такому, здавалося б, невідповідному місці доглядають найкращим чином. До кінця 1930–х років у Мартіна Куні були не тільки постійно діючі «павільйони немовлят» у Коні–Айленді і в Атлантік–Сіті, а й гарантоване місце на виставках та в парках розваг по всій Америці.

До того моменту в Нью–Йорку нарешті з’явилася спеціалізована державна установа для недоношених. Але у новій клініці не вистачало кваліфікованих кадрів і належного устаткування. Відвідавши заклад, де в палатах гуляв вітер, Куні, який уже і сам був не проти залишити бізнес, заявив, що спокійно піти на пенсію зможе тільки тоді, коли переконається, що в лікарнях створять належні умови для «поспішайок».

За свою майже 50–річну кар’єру Мартін прийняв близько восьми тисяч немовлят, з яких, як він стверджував, вижили 6,5 тисячі. В липні 1934–го Куні влаштував вечірку «Повернення додому» для «випускників» його інкубаторських ясел. Колишні підопічні одностайно сходилися на думці: якби він не придумав цей «медичний перформанс», у них не було б шансу вижити. До речі, піонер неонатології Мартін Куні помер у віці 80 років без гроша за душею, віддавши все, що в нього було, медицині.

Оксана КРАВЧЕНКО​.