І через 118 років його Будинок із химерами манить до себе туристів з усього світу - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.87 € 29.93
І через 118 років його Будинок із химерами манить до себе туристів з усього світу

Нині у цій будівлі розміщується офіційна резиденція Президента України.

Фото Вікіпедія.

І через 118 років його Будинок із химерами манить до себе туристів з усього світу

Польський аристократ Владислав Городецький, якого називали «повелителем цементу і бетону», зробив модерною нашу столицю

У творчому доробку славетного зодчого численні споруди: храми, палаци, маєтки, музеї, мавзолеї, лікарні, виставкові павільйони, заводи і фабрики. Він за життя спорудив собі не один пам’ятник. Вдячні кияни не забули геніального творця. У столичному Пасажі на Хрещатику, 15 архітектор за столиком п’є свою незмінну каву, тримаючи в правій руці чашку

«Зоопарк» на фасаді

Владислав Городецький — ​нащадок старовинного польського шляхетного роду, народився 23 травня 1863 року в селі Шолудьки Брацлавського повіту Подільської губернії (нині Немирівського району Вінницької області).

Вищу фахову освіту здобув у Імператорській академії мистецтв у Санкт–Петербурзі у 1890–му. Ще будучи студентом, підробляв помічником архітектора Київської учбової округи. Тому не дивно, що молодий випускник вирішив назавжди оселитися у Києві, де йому судилося жити і творити тридцять років. Пощастило нашій столиці, що сюди приїхав такий зодчий!

Зі славетним архітектором можна випити кави у Пасажі.
Зі славетним архітектором можна випити кави у Пасажі.

Як стверджує дослідник Дмитро Малаков, Городецький прожив життя красиве, а його творчість назвав прекрасною піснею, найкращі слова якої проспівані саме в Києві, який він любив понад усе. Його діяльність розпочалася на зламі двох століть, коли в царській Росії встановлювалися нові економічні відносини — ​капіталізм, котрий сприяв бурхливому розвитку. До того ж з’явилися нові будівельні матеріали: цемент, бетон, металеві конструкції, які викликали появу окремого напрямку в архітектурі.

Тогочасний Київ швидко розбудовувався і розростався. Кращих умов, щоб проявити себе молодому талановитому та амбітному аристократу, годі було шукати. З характерною для нього енергією він занурився в роботу. Життя подавало немало цікавих і престижних замовлень. І він свій шанс не упустив. За кілька років зробив блискучу кар’єру, здобув статус провідного архітектора, став відомим і досить заможним.

 

Завдяки зодчому тільки у центрі столиці ми можемо насолоджуватися його шедеврами: будівлею Національного художнього музею, Караїмською кенасою, Будинком із химерами на Банковій, 10.

Саме завдяки зодчому тільки у центрі столиці ми можемо насолоджуватися його шедеврами: будівлею Національного художнього музею, Караїмською кенасою, Будинком із химерами на Банковій, 10 (спорудження 1901 — 1902 рр.). Остання робота принесла Владиславу Городецькому всесвітню славу. Вона визнана найоригінальнішим архітектурним творінням ХХ століття в Києві. У травні 1903–го щасливий автор відзначив у ньому своє сорокаріччя. Цей оригінальний і чудернацький витвір — ​пошук нового, незвичного в архітектурі. «Химер» на будинку, що дивують нас своєю загадковістю, майстерно виконав із бетону за ескізами Городецького відомий на той час італійський скульптор Еліо Сала. Тут поєдналося все, властиве натурі, хистові, вдачі й можливостям будівельника: сміливі інженерні рішення у стилі модерн, оригінальність форм споруди, розкритої вікнами на всі чотири сторони, багатство оздоблення та вишуканий декор інтер’єрів.

Адже тоді, на час першої київської «будівельної лихоманки», важко було когось здивувати фасадом. А от влаштувати «зоопарк» забажав і зумів тільки Городецький. Тут можна побачити голови слонів, косуль та носорогів, двобій орла з пантерою та ящуром, пітона і крокодильчика, модних дівчат і казкових риб, велетенське латаття й гігантських жаб. Оригінальний будинок–мрія, такий собі мисливський замок, виявився своєрідним викликом.

У Миколаївський костел на службу Божу приходять римо-католики.
У Миколаївський костел на службу Божу приходять римо-католики. 

За рельєфом ділянки будинок «дивиться» на вулицю Банкову трьома поверхами, а у двір — ​шістьма. За всю свою багатовікову історію Київ не пам’ятає житлової споруди, овіяної такою кількістю переказів і легенд. Будівля стала зразком раннього модерну в Києві та найкращою рекламою застосування цементу не тільки як суперміцного матеріалу, але й як сировини, здатної втілювати будь–які пластичні форми. Будинок із химерами продовжує не тільки дивувати, а й дає поживу для всіляких легенд та вигадок…

Зараз він використовується як офіційна резиденція Президента України для проведення протокольних заходів. Тут є зал для вручення вірчих грамот. Думаю, Владислав Городецький пишався б цим фактом.

«Нехай йому чужа земля буде легкою»

Революційні події 1917–1921 років змусили архітектора з дружиною і двома доньками залишити Україну та емігрувати до незалежної Польщі. Там він працював у міністерстві громадських робіт, розробив проєкт балтійського курорту Хель, займався реставрацією старовинного палацу Вишневецьких у Вишнівці на Тернопільщині. За проєктами Городецького було побудовано торгові ряди й водогінні споруди в місті Пьотркув–Трибунальський, казино в Отвоцьку, критий басейн у Згіржу. Все це збереглося і справно служить новим поколінням.

У 1928 році його запросили у Персію (нинішній Іран) на посаду головного архітектора синдикату, що займався прокладанням залізниць. У Тегерані Владислав Городецький на замовлення уряду споруджує театр, вокзал, розкішний палац для шаха.

«Звіринець» — ​фрагмент фасаду — ​і досі викликає захоплення.
«Звіринець» — ​фрагмент фасаду — ​і досі викликає захоплення.

Помер Городецький 3 січня 1930 року від серцевого нападу у спорудженому ним готелі далеко від Києва, котрому віддав найкращі роки життя. Похований на римо–католицькому цвинтарі Долаб у Тегерані. На його могилі встановлено просту кам’яну брилу сірого кольору. Напис викарбувано польською мовою: «Світлої пам’яті Владислав Лєшек Городецький, професор архітектури. Народився 23 травня 1863 р. — ​помер 3 січня 1930 р. Нехай йому чужа земля буде легкою»…

До відновлення одного із творінь славетного архітектора причетна й наша Волинь. У 1978 році була видана постанова Ради Міністрів УРСР про створення «Республіканського будинку органної і камерної музики» в Миколаївському костелі Києва, спорудженому під керівництвом Городецького у 1909–му. Він стояв пошкоджений ще з часів Другої світової війни. У ході реставрації відтворили візерунчастий черепичний дах. Особлива увага приділялась естетичному вигляду та створенню комфортних умов концертного залу. Для оформлення внутрішніх інтер’єрів у Прибалтиці виготовили кольорові вітражі, у Львові — ​м’які стилізовані меблі, а у Ківерцях Волинської області — ​високоякісний художній паркет. Будете в костелі — ​зверніть увагу на підлогу. Її робили наші земляки.

Костянтин МОРОЗ.