Ще один сумний доказ: виїжджають найактивніші.
Закінчиться карантин, відкриються кордони і … «Гудбай, Україно!»
Чи потрібні ми своїй Батьківщині?
…Сумлінно посидівши вдома протягом карантину від 15 березня серед найрідніших людей, багато хто зробив «відкриття»: за будь-яких умов і стосунків ми будемо рідними все життя і на будь-яких відстанях!
… « І чим більші відстані, тим ми рідніші, — іронізує знайома, плескаючи по плечі чоловіка-далекобійника. — Чого ти зараз не в Польщі чи Франції? Я б посилала тобі милі смайлики, як нудьгую без тебе, як переживаю, а ти розказував би мені… щось… А то сваримося щодня!»—Не щодня, а по кілька разів на день! — уточнює чоловік. — А що ж буде, як переїдемо жити до Польщі?
— О, то буде зовсім інша історія, — піднімає вказівний палець дружина.
Зараз вони ще чекають закінчення навчального року у дітей, відкриття кордонів, і … ВСЕ. Їхнього рішення ніщо не змінить. Їм вигідний цей переїзд з усіх точок зору, а враховуючи карту поляка — тим більше: безплатне навчання у виші, матеріальна допомога на кожного члена сім’ї протягом 9 місяців, пільги при оплаті проїзду і лікування — аж до безплатного відвідування державних музеїв — такий список заохочувальних заходів для них як для етнічних поляків: довідки місцевих архівів підтверджують польське коріння і дружини, і чоловіка. Могли вони отримати карту і як активісти місцевого товариства польської культури, але вибрали архівні документи. Тим більше, що мають у планах знайти через польські архіви далеких родичів — правнуків своїх предків. І тоді переїзд набирає смислу як возз’єднання родини.
Карта поляка — це безплатне навчання у виші, матеріальна допомога на кожного члена сім’ї протягом 9 місяців, пільги при оплаті проїзду і лікування.
З якими відчуттями їдуть з України? Їм жаль, що матеріальна криза тривала в сім’ї 10 років, і двокімнатна квартира стала вершиною їхніх досягнень. Кращих перспектив ні для дітей і їх навчання, ні для своєї кар’єри не бачать. Натомість у Польщі у чоловіка в кілька разів вища, ніж в Україні, заробітна плата, діти мають перспективу безплатного навчання у виші.
До речі, за даними Генконсула України в Польщі, з 2018-го нашим громадянам видано більше мільйона карт. Втім, цього року карту поляка можуть отримувати не лише поляки, осілі на теренах колишнього СРСР, а й у всіх країнах світу, а це приблизно 20 млн вихідців із Польщі, які в різні роки покинули свої домівки і подалися на заробітки, на навчання — і залишилися освоювати чужі краї. У зв’язку зі зростанням кількості осіб, які повернулися додому, більше як удвічі збільшується квота на виплату матеріальної підтримки (до 55 млн злотих).
Наша держава теж веде процес світового об’єднання українців: голова Всесвітнього конгресу українців озвучує ідею повернення діаспори на отчу землю, в уряді обговорюють питання про сплату податків «закордонними українцями».
Отож, сумлінно посидівши вдома на карантині чи виконуючи свої обов’язки в масках і рукавичках, маємо «національне відкриття»: державі потрібні (вигідні!) заможні українці, громадянам потрібна заможна Україна! Навчи нас, Боже, мудрості, здійсни це!
Анастасія ПЕЦЕНЮК, дослідниця європейського заробітчанства
