«Молода, а вічно стогне, що втомилася…»

Йти до інфекціоніста чи їхати на курорт?

Верещить будильник, а ви ніби зовсім ще й не спали. Голова важка, руки й ноги — наче ватяні, ниють суглоби. Довго шукаєте ключі від вхідних дверей, дорогою на роботу не можете згадати, чи вимкнули праску. Сідаєте не в ту маршрутку, а на робочому місці ніяк не вдається зосередитись. І не з похмілля, і вчорашній день не був якимсь особливо важким, а мучать безпричинне безсилля, слабкість, апатія.

Змушуєте себе долати їх, героїчними зусиллями намагаєтеся вести звичний спосіб життя: працювати, виконувати домашні обов'язки, піклуватися про родину. Не зважаєте на головний біль, порушення сну, але все частіше зриваєтесь на оточуючих. Сподіваєтеся, що дратівливість, нервозність зникнуть після гарного відпочинку під час відпустки?

На це зазвичай розраховують усі, хто загнаний роботою й побутом. Але страждати й терпіти — не вихід, застерігають медики. Як наслідок матимете загострення хронічних недуг, загрозу артеріальної гіпертензії, виразкової хвороби, проблеми із серцем.

 

Легко сказати: «Звертайтеся по допомогу». Як зарадити, часом незрозуміло навіть лікарям. Буває, результати аналізів нормальні, як і рентгенівські знімки, УЗД, жодних особливих змін з боку роботи органів і систем теж не спостерігається, а людина почувається дедалі гірше.

— Жінка не мала симптомів коронавірусної інфекції, прийшла зі скаргами на сильну втому. Температура 36,6 °C, сатурація 99, в легенях хрипів не було, видимих запальних процесів слизових теж. Через 4 дні пацієнтка повідомила, що «загальна слабкість наростає і з'являється задишка». Аналіз крові нічого не виявив. А наступного дня після КТ було діагностовано пневмонію, — розповідала сімейна лікарка, наголошуючи, що відчуття безсилля й втоми може бути першим і єдиним проявом коронавірусу.

Учені визначили, що в зоні ризику особи певного психотипу: енергійні, вимогливі до себе, працьовиті, честолюбні, відповідальні, з високочутливою нервовою системою.

Нерідко пожирає нашу енергію й залізодефіцитна анемія, до якої схильні жінки з рясними менструаціями, вагітні. Їх мучить м’язова слабкість, запаморочення, «мушки в очах» і «туман у голові». Діагноз легко підтвердити за допомогою аналізу крові.

Також втома — частий симптом цукрового діабету. Але є й інші ознаки: спрага, часте сечовипускання, втрата ваги. А, можливо, причина у гіпофункції щитовидної залози, яка не справляється із виробленням гормону тироксину? Або це ознаки серцевої недостатності й потрібно йти до кардіолога?

Якщо ж згадані підозри, а насправді їх є значно більше, не підтвердилися, то, ймовірно, у вас «модне» нині захворювання — синдром хронічної втоми (СХВ).

Жінки у розквіті сил страждають частіше

Діагноз, який сьогодні у всіх на слуху, фахівці тлумачать по–різному. Одні вважають СХВ наслідком вірусного захворювання. Інші думають, що причина в ослабленні імунної системи. Ще хтось говорить про специфічний вид депресії тощо.

Загалом усі ці «версії» мають право на існування. Патологічний стан, який проявляється у вигляді хронічної втоми, що триває місяцями, пов'язують із впливом герпесвірусів, деяких ентеровірусів, пневмококів тощо. Недуга спостерігається переважно у людей 20 — 45 років. У жінок воно розвивається у кілька разів частіше. Захворюваність СХВ у США становить 10 — 37 випадків на 100 тис. населення. У нас цей діагноз встановлюють рідко. Як правило, показники зростають після епідемій інфекційних захворювань.

Колись такі розлади здоров'я лікарі недугою не вважали. Сучасну назву — синдром хронічної втоми — вперше почали вживати у 1984 році в штаті Невада (США), в невеличкому містечку Інклайн–Віллідж, розташованому на березі озера Тахо. Тоді лікар Поль Чейні зареєстрував більше 200 випадків захворювання, коли люди скаржилися на сильну м'язову слабкість, депресію, втомлюваність. Колеги Чейні вважали, що це — масова істерія. У пацієнтів виявили вірус Епштейна–Барра, антитіла до нього та до інших вірусів. Але пояснити, чому розвинулася дивна недуга, ніхто не міг.

У 1988 році її внесли у реєстр захворювань. Тоді було висунуто теорію про те, що причиною синдрому хронічної втоми є виснаження імунної системи під впливом інфекцій. Інша група вчених пов'язує СХВ з алергією, і вважає пусковим механізмом розвитку синдрому збої в роботі імунної системи. Простежується і зв'язок синдрому хронічної втоми з порушенням діяльності периферичної нервової системи.

Учені визначили, що в зоні ризику особи певного психотипу: енергійні, вимогливі до себе, працьовиті, честолюбні, відповідальні, з високочутливою нервовою системою.  

Учені визначили, що в зоні ризику особи певного психотипу: енергійні, вимогливі до себе, працьовиті, честолюбні, відповідальні, з високочутливою нервовою системою. Вони прагнуть виконати все, що їм доручили. А в минулому, як правило, отримали серйозні психічні травми.

Дебютом захворювання може бути аденовірусна інфекція з підвищеною температурою тіла, суглобовий, м'язовий та головний біль. Одночасно розвиваються немотивована втома, м'язова слабкість, розлади сну. Як правило, додається психоемоційна нестабільність, депресія.

Полегшити самопочуття допоможе правильний розпорядок дня, режим сну та харчування, прийом вітамінно–мінеральних комплексів, які підбирає фахівець.

Корисні ранкові та вечірні прогулянки, а також контрастний душ. Їжте більше фруктів, добре пити заспокійливі трав'яні чаї, виноградний сік, але не магазинний. Вичавлюйте його зі свіжого винограду і вживайте після їди по 100 мл двічі на день. Приймайте ванни з ефірними оліями. Особливо корисна для жінок олія герані — на ванну треба всього три краплі. А ще — любіть себе, отримуйте задоволення від роботи, не економте на відпочинку. І нехай відчуття втоми завжди буде у вас приємним і нетривалим.

Оксана КРАВЧЕНКО.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.