Віхола любов - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.82 € 31.89
Віхола любов

«Я бранка Ваша, друже-­враже, любіть мене в цей літній день...»

Фото із сайту pixabay.com.

Віхола любов

Ірина ЖИЛЕНКО (1941–2013), поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуаристка, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996, за збірку «Вечірка у старій вінарні»), літературної премії імені Володимира Сосюри (1987, за книгу віршів «Дівчинка на Кулі»)

То був потоп. Як дощ, як листя,

на мене руки Ваші впали,

круг мене руки Ваші стали,

мов їх було не дві, а двісті.

 

Засипали… Накрили дах!

Не обійти їх — ​та й чи хочу?

В мені розгонисто регоче

довговолоса гріхота.

 

А руки жарко піднялись,

немов вода — ​по стан, по груди

І груди (від страшного суду?),

як двійко птиць, злетіли ввись –

 

лови! І радісно, і страшно

заговорили, зацвіли,

крізь Ваші пальці пробрели

до берега грудей — ​я Ваша!

 

Я бранка Ваша, друже-враже,

Любіть мене в цей літній день.

Вступаю радісно і страшно

на берег сонячних грудей.

Пательня пляжу! На тобі

горю і обпікаю крила.

І очманіло-одуріло

шепчу: «Любіть, любіть,

любіть!»

 

Оголена на Ваших горах

горітиму, як смолоскип,

і в голосі, дзвінкім учора,

сьогодні визріє захрип.

 

А я — ​така мала, аж смішно

Не доросла і до плеча.

Яка гірка і світла ніжність

у Ваших світиться очах.

 

Я виросту. Я Вас поглину,

засиплю Вас, як дощ, як листя.

Як руки радісно зітхнули

круг ваших пліч — ​не дві,

а двісті.

 

Залопотіли — ​завірюха…

О, рук сліпуча течія!

О, золотистий посвист хуги

навколо Вас! Це я, це я!

 

І двісті вуст моїх і кіс,

і двісті слів, і двісті сліз.

Усе, від неба і до неба,

це — ​ти в мені

і я — ​круг тебе!

Читайте також: Хіба справжнє кохання треба заковувати ланцюгами?