Курси НБУ $ 40.44 € 43.53
У 2014 році Василю Пелишу окупанти відрубали руку  за тату «Слава Україні!»

Василь зрадів, коли на виготовленому протезі побачив український герб.

Фото із сайту wz.lviv.ua.

У 2014 році Василю Пелишу окупанти відрубали руку  за тату «Слава Україні!»

Після повномасштабного вторгнення путінської орди 24 лютого 2022 року чоловік разом зі своєю дружиною знову став на захист країни. На жаль, під час обстрілу біля Костянтинівки  у Донецькій області він отримав важке поранення. Лікарі  у Дніпрі намагалися врятувати Василя, але не змогли...

26 серпня 2014-го під час боїв за Новосвітлівку Василь потрапив у полон. Хлопця довго били прикладами, але найгірше сталось, коли здерли одяг і побачили на руці тату із написом «Слава Україні!» та тризубом. Наколки йому зробили місяць перед тим художники з Майдану. Один із терористів узяв у танку сокиру і відтяв йому руку майже по плече. За деякими даними, катом був найманець із Сербії…

Мужнього воїна окупанти не залякали, бо на лівій руці він набив тризуб!
Мужнього воїна окупанти не залякали, бо на лівій руці він набив тризуб!

 Василь провів у полоні ще місяць, а потім його обміняли на родича когось із ватажків терористів.

Повернувшись додому, хлопець закінчив університет, влаштувався працювати обліковцем у Старосамбірській раді Львівської області. Його було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Але найголовнішим вважав для себе волонтерство. Допомагав побратимам як міг. «Усі ці роки своєю присутністю Василь нагадував, що у нас триває війна. Він без слів промовляв, що маємо робити все можливе для того, аби цю війну завершити», – згадують його друзі.

Василько дуже хотів допомагати побратимам. Він усе лівою рукою робив: писав, кермував, завантажував-розвантажував.

Після повномасштабного вторгнення Герой узявся за волонтерство із подвоєною силою. «Василько дуже хотів допомагати побратимам, – каже його мама Тетяна Вічиста-Пелиш. – Він усе лівою рукою робив: писав, кермував, завантажував-розвантажував. Дружина пішла разом із ним служити, щоб йому допомагати».

За словами матері, після вторгнення росіян на Київщину її син, попри небезпеку, вивіз звідти дружину та дітей свого побратима Олега, який у той час уже був на фронті. «Казав мені: «Мамо, треба їхати по дітей – там стріляють…». Ніколи не повірю, що мого Василька більше нема. Він так багато мені хотів допомогти. У нього стільки планів було. Він так вірив у нашу Перемогу», – плаче мати загиблого захисника.

…Попри всі зусилля медиків у Дніпрі, врятувати Василя не вдалося. Поховали 27-річного Героя у його рідному Старому Самборі на Львівщині.

 Василь КІТ.

Читайте також на volyn.com.ua: «Автівка наїхала на ворожу міну: у Рівному попрощалися одразу з чотирма Героями (Фото)».

Реклама Google

Telegram Channel