Курси НБУ $ 39.60 € 42.28
«Як же я просила сина  не йти в саме пекло...»

Одразу чотири родини в одну мить осиротіли...

Фотоколаж із сайту radiotrek.rv.ua.

«Як же я просила сина  не йти в саме пекло...»

7 січня у Рівному в останню дорогу провели одразу чотирьох бійців  – Богдана Гордійчука на псевдо Камінь, Василя Удодика (Удава), Олександра Ліщука (Камиша) та Юрія Кузьмича (Кузю), які підірвалися на міні вранці 4 січня, повертаючись із бойового завдання на Харківщині.  В одну мить обірвалися чотири молоді життя...

Щемливий допис у мережі сину-воїну, 39-літньому Богданові Гордійчуку на псевдо Камінь, присвятила його мама,  відома рівненська журналістка та письменниця Людмила Марчук:

Цю ковдру «Я обіцяю любити тебе до кінця свого життя...» Богдан Гордійчук подарував синочкові-першокласнику на  1 вересня.
Цю ковдру «Я обіцяю любити тебе до кінця свого життя...» Богдан Гордійчук подарував синочкові-першокласнику на 1 вересня.

 «Син. Не вірю. Не вірю! Серце відмовляється вірити. Він же такий живий. Такий рідний мій хлопчик. І як повірити, що більше його не побачити, не почути, не докричатися… Клята війна. Вічна пам’ять усім вам, наші мужні герої.

Вічна слава. Як же я просила не йти в саме пекло. Адже можна було залишитися в теробороні. Синочок у нього ж іще такий малий. А він мені: «Мамо, за кого ти мене маєш? Я маю бути там! Бо не хочу, аби воював ще й він», – показав на Степанчика. 

«А наш тато виживе?» – спитало дитя. «Виживе! Наш тато – досвідчений воїн. Він обов’язково повернеться з Перемогою!». Як побачила цю ковдру, подаровану синочкові-першокласнику на 1 вересня, – обімліла. Життя на війні сьогодні може бути життям, а завтра… Завтра може бути всяке. І мій син готовий…

«А наш тато виживе?» – спитало дитя. «Виживе! Наш тато – досвідчений воїн. Він обов’язково повернеться з Перемогою!»

«Нічого не обіцяю! Як вийде, мамо…» – скільки таких різних фраз перелистано в пам’яті за одну цю претяжку ніч. Заснути не вийшло. На ранок знову свічки, молитва, а потому просто стала розмовляти. Так, ніби син тут, зі мною. Вимовила все невисловлене раніше, недоказане… Скільки такого. Стало трохи легше. «Мій тато… ой», – казало дитя, коли ще не могло вимовити слова «герой». А страшного світанку 4 січня десь між 5-ю і 6-ю (в час, коли син загинув) несподівано збудилося зі сну, заплакало. «Що ти, синочку? Спи. То лиш сон…». О дев’ятій ми з ним вистояли хвилину мовчання, ще не знаючи, що до когорти бійців-янголів уже вступив і його тато».

За словами земляків, Богдан пішов ще у 2014 році боронити країну. Коли почалася повномасштабна війна, теж відчув як справжній воїн, що йому треба йти! І загинув, як справжній герой України! У нього залишились батьки, дружина та син. 

Вічна пам’ять і слава Героям!

Ліна ВОГОНЬ.

Читайте також: Молодий воїн з Рівненщини помер від ран на Донеччині.

Telegram Channel