А вам вдаються такі вправи?
Як моя бабуся... сідала на шпагат
Вона завжди любила працювати. Її пориви позбутися кожної зілинки на городі деколи навіть лякали. Приміром, у 30-градусну спеку, коли всі люди тікали з поля в затінок, щоб не отримати сонячного удару, бабуся вперто сікла буряки
Змусити піти додому її могла тільки наша корова, яку треба було врятувати від оводів і відвести у хлів. Втім, коли Муха паслась у затінку, її господарка й не думала залишати сапку. До хати вона приходила по заході сонця. На неї одразу ж сипалися докори моїх батьків: мовляв, навіщо із себе так знущатися. Бабуся ж трохи артистично робила нещасний вираз обличчя і, демонстративно кульгаючи, йшла в хату.
А ще вона не любить, коли хтось із нашої сім’ї спить серед буднього дня. Тоді тихенько заходить у спальню і голосно питає: «Ти чого спиш?» У той момент у душі починають вирувати всі демони, які раніше ховалися, але таки доводиться вставати з теплого ліжка і робити хоч щось. У мами через це, до речі, досі психологічна травма – не може спокійно подрімати навіть у неділю.
В кінці рядка виднівся синій ніж. Бабуся глянула на нього і серйозно сказала: «То моя ціль на сьогодні. Маємо туди дістатися». На вулиці темніло...
Ніхто ніколи не розумів цього фанатичного ставлення до праці. Втім, одного осіннього дня я збагнула, що це певний вид азарту, бажання щось довести самій собі. Тоді ми разом обрізали на городі моркву. В кінці рядка виднівся синій ніж. Бабуся глянула на нього і серйозно сказала: «То моя ціль на сьогодні. Маємо туди дістатися». На вулиці темніло, я була впевнена, що закінчимо вже завтра. Однак, навіть коли на небі з’явилися зірки, вона вперто продовжувала різати. Тато, який забирав у льох готовий до зберігання урожай, вмовляв її йти відпочивати, але даремно. Через пів години я вже йшла з городу із синім ножем.
Мене захоплювала впертість бабусі, але водночас я хвилювалася за її здоров’я. Вона ж переконувала нас, що захворіє, як тільки задовго поспить.
Нещодавно помітила, що в неї почали сильно труситися руки. Бабуся завжди тримає спину рівно, а голову високо. Але навіть це не могло відвернути увагу від тремору. Коли вона помітила, що спостерігаю за її ложкою, вирішила розповісти мені про свою нову «ціль»: «Я вчора намагалася сісти на шпагат. Підсунула два крісла, щоб підстрахуватися. Майже вдалося, навіть забула, що мені 73.
А «мостик» поки що не пробувала».
Читайте також: «Першу суміш для трьох немовлят-козаків приготував тато: волинська трійня уже дома»
