Курси НБУ $ 41.01 € 44.73
Боєць викинув пораненого побратима у вікно, і сам вистрибнув. Обоє вижили...

Жоден кіношний кіборг не зрівняється з відвагою бійців 3-ї окремої штурмової бригади.

Фото із сайту ab3.army.

Боєць викинув пораненого побратима у вікно, і сам вистрибнув. Обоє вижили...

У мережі показали фільм, у якому бійці 3-ї окремої штурмової бригади розповідають фронтові історії, які їм довелося пережити, беручи участь у боях на Бахмутському напрямку. Стрічка швидко набрала сотні тисяч переглядів. Ось декілька вражаючих історій із фільму

Провідник

«Ти коли в Бахмут заїжджаєш, тобі кажуть: зараз провідники будуть вас заводити на позиції, – розповідає штурмовик із позивним Чіл. – І ти думаєш: «О, провідники, це, певно, якісь розвідоси жорсткі…». Й ти собі міркуєш, що це клас, вони тобі розповідають, що ось там окупанти, а тут – перебіжка. Тут повземо, тут обережно, бо обстріл. Ти за ними йдеш. А на третій день ти вже сам все знаєш й тобі кажуть бути провідником, щоб завести нову групу. Ну і все. Ти вже сам провідник. Півтора кілометра вночі пройти, щоб ніхто не загубився, – завдання дуже непросте. Потрібно нормально контролювати ситуацію, зберігати дистанцію. Достатньо скучкована для того, аби не розсипатись, не загубитись і дійти, група легко піддається ризику, може без проблем потрапити у засідку. Тому й потрібні провідники, які добре знають місцевість, вони мають так скласти маршрут, щоб уникнути контакту з ворогом».

На війні настільки швидко потрібно приймати рішення, що страх зникає сам по собі. 

Легіон

«Позицією на той момент керував боєць із позивним Легіон. І я з ним весь день спілкуюсь по рації, але в один момент він перестав виходити на зв’язок, – розповідає воїн із позивним Док. – Через дві хвилини виходить Баланс й каже, що побратим тяжкий «трьохсотий». Кульове поранення навиліт у ключицю… Проходить п’ять хвилин, і я чую по рації: я Легіон, все нормально. Й він готовий далі вести бій. Я розумію, що там половина контужених, хлопці вже такі побиті. Я попросив їх відтягнутись у будівлю назад, трохи дав слабинку й злякався за них. Й тут вони відходять назад, а я собі думаю: «Чого це ми маємо віддавати позицію?». Питаю в Легіона, чи може він повернутись назад. Він відповів, що так. Він починає штурмувати окупантів, давить та заганяє їх в ангар. Прикол у тому, що дах його пробитий, і ми росіян бачимо з безпілотника. Запропонував кинути в той простір кілька мін, аби не ризикувати. На це я від пораненого Легіона отримав у відповідь по рації: «Я їх загнав, я їх доб’ю». Найбільша складність для воїна – азарт. Бо запалюєшся, а тут лише майстерніший виживе…»

Хвиля

«Вони хвилями діють. Як у грі. Одна хвиля пробігла. Якщо ти її знищив, біжить інша, – розповідає наш боєць про тактику росіян. – Перші люди, які заходять, наприклад, у дім, намагаються занести зброю, БК. Знищуєш їх – забігає друга група, користується цим боєкомплектом. Коли ти знищуєш другу групу, може прибігти й третя. Якщо всі три були подавлені, починається мінометний обстріл. Так працюють окупанти. Обстріл закінчується, і по рації нам доповідають, що рухається піхота противника, намагається нас обійти з флангу».

Вікно

«На одній позиції вагнерівці знаходились на першому поверсі, на другому поверсі було троє наших. Один із них тяжкий, неходячий «трьохсотий». І вже що у ворога, що у нас закінчились гранати. У наших на трьох лишилось пів магазину патронів. Я приймаю рішення з сусідньої позиції відтягнути людей, щоб вони почали просто закладати у вікна ВОГи, щоб задавити ворога, аби хлопці встигли вистрибнути з другого поверху. І вони починають давити, а Лисий мені кричить, що БК закінчується: «Хай швидше стрибають!». Виходжу на одного нашого, а він каже, що не може лишити пораненого побратима. Я вже починаю кричати у рацію: «Якщо ти зараз не візьмеш, не викинеш його й не вискочиш за ним, то ви там залишитесь з ним удвох назавжди!». Боєць таки зважився викинути пораненого у вікно, тоді сам вистрибнув, у результаті обоє залишились живі».

Наприкінці українські штурмовики додають, що на війні настільки швидко потрібно приймати рішення, що страх зникає сам по собі. А потім ти просто втомлюєшся боятись і виконуєш завдання. Бо за день тебе можуть убити сотні тисяч разів, кожної секунди, тому маєш діяти першим. Й кожен, хто стає на позицію, – це вже Герой, а не середньостатистичний боєць.

Джерело: fakty.ua.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Усі новини російсько-української війни – тут.

Реклама Google

Telegram Channel