Курси НБУ $ 39.79 € 42.38
Сурдоперекладачка Катерина Заботкіна оголосила про свою грандіозну мрію

Катерина Заботкіна у фіналі Нацвідбору сподобалась більше, ніж його переможці Jerry Heil та alyona alyona.

Фотоколаж із сайту glavcom.ua.

Сурдоперекладачка Катерина Заботкіна оголосила про свою грандіозну мрію

«Можна відправити на «Євробачення» перекладачку жестовою мовою?»

Так писали українці про Катерину  Заботкіну, яка 3 лютого «запалила»  в етері під час Національного  відбору «Євробачення-2024».

Щоправда, сама Катерина проти того, щоб її називали перекладачкою. Краще «виконавицею пісень жестовою мовою», бо вона не перекладає текст дослівно, а адаптовує його для людей з порушеннями слуху.

Катерина родом із Кропивницького, здобула вищу освіту у Києві, а живе у Гостомелі. Вона почала вивчати українську жестову мову самостійно ще 8 літ тому. Цьогоріч разом з Ольгою Буназів виконувала пісні фіналістів жестовою мовою вперше в історії Нацвідбору.

Багато кому сподобалося, але деякі українці з порушенням слуху скаржились, що їм було важко зрозуміти сенс пісень, а Українське товариство глухих навіть назвало переклад «низькосортним».

– Катерино, як ви сприймаєте захоплення українців вашим виступом? Чи є відчуття, що ви стали зіркою? – запитала новоспечену зірку кореспондентка life.pravda.com.ua.

– Ні, я взагалі не вважаю себе зіркою. Мені це навіть ніяково. На цьогорічному Нацвідборі на «Євробачення» у мене насправді не було самоцілі показати себе чи свої здібності. Мені набагато важливіше було насамперед показати сенс українських пісень для нечуючих людей і людей з порушенням слуху.

За останні років п’ять українська музика стала настільки розмаїтою, що спостерігати за цим – суцільне задоволення. Це настільки фантастично, що українська музика набуває смаку. Є і реп, є і глибока лірика, яка торкається душі. Є щось дуже легке, танцювальне, що заїдає в голові. Мені приємно, що я мала честь знайомити людей із порушеннями слуху з цією частиною нашої творчості на

«Євробаченні». Це просто фантастика.

І друга моя мета – популяризувати жестову мову. Я подивилася не так багато коментарів, але бачила, скільки людей писало: «Вау, а так можна?». Хоча адаптація пісень жестовою мовою існує не перший рік, але для багатьох людей на сцені Нацвідбору це справило «вау-ефект».

Сподіваюся, що більше людей зрозуміють важливість доступності, інклюзії. Я щоразу це повторюю, але в мене дійсно мурашки по шкірі біжать від натхнення, яке вдалося відчути.

– У соцмережах з'явилися критичні коментарі, що деякі люди з порушеннями слуху не зрозуміли ваш переклад. Як ви ставитесь до цих зауважень?

«Перед тим, як адаптувати пісню, я її слухаю сто разів – це точно. Треба розкласти її просто посекундно».
«Перед тим, як адаптувати пісню, я її слухаю сто разів – це точно. Треба розкласти її просто посекундно».

 – Насправді до будь-яких зауважень і до критики ставлюся суперпозитивно. Мені дуже приємно, коли люди пишуть і підказують, що можна покращити. За цей час вже спілкувалася з людьми, які підказували, що ось тут можна було б більше додати ритму, а тут я пропустила таке-то слово.

Але теж уточню, що адаптація пісень жестовою мовою не передбачає дослівний переклад. Якщо людина хоче дізнатися текст слово в слово, вона його відкриє, і для цього їй ще одна людина, яка буде те саме казати жестовою мовою, не потрібна. На моє переконання, передати атмосферу, ритм і настрій пісні – це так само важливо, як і передати слова. Тобто адаптувати так, щоб було зрозуміло, про що пісня.

Також на Нацвідборі були пісні англійською мовою. Тут взагалі подвійний переклад. Тобто я перекладаю пісню в голові, і потім адаптовую українською жестовою мовою. Через це могли траплятися паузи, або я могла відстати від артиста. Але старалася і докладала максимум зусиль, щоб це надолужити. Іноді навмисне проговорювала англійські слова українською мовою. Я використовувала саме українську жестову мову, тому що мені було головне, щоб українці все зрозуміли.

– У моменти, де ви активно рухаєтесь або наче «граєте» на гітарі, це більше для атмосфери, чи ці жести дійсно мають передати ритм нечуючим людям?

– Насправді тут подвійна задача. Адаптація пісень – це і про творчість, і про можливість показати так, як ти відчуваєш.

Мені набагато важливіше було насамперед показати сенс українських пісень для нечуючих людей і людей з порушенням слуху.

А іноді для того, щоб адаптувати ту чи іншу пісню, я можу запитати дві–три людини, які послуговуються жестовою мовою. І спільно в нас народжується якесь рішення, яке потім вдається показати.

Перед тим, як адаптувати пісню, її слухаю сто разів – це точно. Треба розкласти її просто посекундно. Що там відбувається, який там, наприклад, інструмент зараз головний, чи артист бере високу ноту? Усе це бажано зобразити, наскільки це можливо.

– А після вашого виступу ви уже спілкувалися з глядачами, у яких є порушення слуху?

– Так, звісно. Я бачила в коментарях дуже багато дописів і від нечуючих людей, і від людей, які послуговуються жестовою мовою, і від перекладачів.

Це настільки надихає, настільки приємно. Якщо чесно, я не всім маю змогу відповісти, бо в ці дні просто телефон горить. Але це дуже класне відчуття. 

– Скільки часу зайняв переклад усіх пісень на Нацвідбір?

– Кілька тижнів. Я займалася додатково з перекладачем, питала порад від знайомих, які мають порушення слуху.

– Яка пісня особисто вам найбільше сподобалася?

– Чесно, мій фаворит – це попурі пісень Івасюка. Коли почула цю пісню, я її за вечір 50 разів переслухала. Спеціально ставила на повтор, щоб наплакатися, і щоб не розплакалася в ефірі. Вона настільки жива, там у кожному рядку щось особливе. Ось за цей хіт я безмежно вдячна всім учасникам і Дмитру Шурову.

– Пісні яких артистів даються вам найважче в адаптації?

– Тут скоріше не про артистів, а про тип пісень. Коли в піснях, наприклад, одні вигуки «хей, хей, хей» через кожен рядок пісні – треба проявити неабиякий креатив, щоб придумати, як це показати.

Складно, очевидно, адаптувати реп, тому що він читається дуже швидко і не завжди всі слова несуть смислове навантаження. Тут на допомогу приходить адаптація.

– Чи є у вас якісь мрії стосовно адаптації пісень певних музикантів? Або ви хотіли б попрацювати на якомусь конкретному концерті?

– Знаєте, один раз я вже так в ефірі помріяла…Напевно, з таких мрій, – це вже велике «Євробачення». І, звісно, основна мета – це популяризація жестової мови.

Олена БАРСУКОВА.

Читайте також: На Волині священник московського патріархату взявся будувати храм? (Відео).

Telegram Channel