«Мова – це пароль». Колонка Юрія Луценка

У грудні 22-го нас підняли о четвертій ранку по тривозі. Стався прорив під Іванівським. 28-ма Одеська бригада, яка щойно день, як зайшла в Бахмут, терміново потребувала картинку з наших «мавіків».

Вставати було легко – у «спалці» розбомбленого медучилища було десь 2–3 градуси, «за бортом» –  10, тому ніхто особливо й не роздягався.

Вкинули в бойового «корча» комплект дронів, антену, старлінк, бандерабанку – і вйо.

В штабі сказали : «Отуди». Наскільки прорвалися росіяни – зорієнтуєтеся на місці, але щоб картинка була – не пізніше шостої. Треба чортів вибивати.

Поїхали. На кожній посадці питаємо: «Є наші попереду?» Відповідь стандартна: «Хто його знає».

Нарешті,  за 1,5 км до каналу, три гранатометники «спг» нам кажуть: «Гоп-стоп, – далі орки».

Розклалися, запустилися. Дали відео в 5:50. росіяни шниряють по нашому захопленому ВОПу, декілька наших 200-их – біля бруствера. Дали координати. «Арта»  28-ї наводиться. Міняємо  «мавіки»   каруселлю: один висить, другому перезаряджаємо акумулятори.

Збираюся вилізти з окопу, запустити з руки дрона. В цей час з того боку заїжджає два чорних буси з них вивалюється півтора десятка бійців.

Камуфляж. Жодних опізнавальних стрічок.

Курять.  «Триндять» по-російськи. Всі.

І то російська – незнайома російська з українським глухим «г», а справжня, 100% чужа.

От і  «припливли». Їх 15–18. Нас – троє, і три « спгшника»  в посадці збоку.

Тихо знімаю автомат із запобіжника.

Прикидую, з чого почати.

Тут  із бліндажа вилазить Свят Бойко. Він – на голову вищий за мене, стирчить над окопом, як Ейфелева вежа. «Дай боже, козаки!» – кричить наш поет-пісняр, командир екіпажу. – «З якого організму?»

Незнайомці завмерли. Жодного  слова – лише переглядаються.

В повітрі іскрить.

Свят хапається за автомат.

Я пересмикую затвор.

«А мы не знаем, как правильно на «дай Боже отвечать», – витискає котрийсь.

«На «Слава Украине» – «Героям слава». Это нас учили. А на «Дай боже» еще нет. Мы – из Одессы».

«Отже ж у ковіньку твою, курчий син. Ми ж вас ледве не постріляли! Запам’ятайте: перше речення з незнайомцем – українською. Хоч «Слава Україні», хоч віршик із дитсадка. Бо мова – це пароль. Це – перевірка  «свій-чужий» ! Втямив?» – вичитує Свят.

«Героям слава!» – дружно відповідають всі тепер вже рідні одеські вояки. :)

***

За кілька  годин «арта»  зачистила ВОП, нарахували 16 дохляків.

Одесити закріпилися на позиціях.

Все буде Україна, Тарасе Григоровичу!

Юрій ЛУЦЕНКО, колишній Генпрокурор і воїн ЗСУ.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Volyn Nova.