«Заходять у бліндаж колумбієць, італієць, українець…»

Звуки вибухів замість оплесків, камуфляж замість фрака, а замість концертних залів – бліндажі під Часовим Яром. Киянин Тоні, магістр-музикознавець, композитор та звукорежисер, влітку 2024 року змінив нотний стан на автомат, долучившись до 2-го Інтернаціонального легіону оборони України.

Історію бійця оприлюднили на сторінці Інтернаціонального легіону.

До повномасштабного вторгнення Тоні писав музику для молодих виконавців. Пошук підрозділу привів його до Легіону завдяки знанню іспанської мови – саме такі фахівці були потрібні. «Я довго шукав, де можу бути корисним.

Натрапив на оголошення Легіону, пройшов співбесіду. Тут я побачив те, що й очікував: нові люди, багато знайомств, різні мови й культури», – ділиться боєць.

Майже одразу після базової підготовки Тоні опинився на Донбасі. Його знання іспанської стали в пригоді для налагодження комунікації між українськими командирами та іспаномовними добровольцями. Перший бойовий досвід він здобув під Часовим Яром, де досвідченіший побратим став його наставником.

Головна набута навичка – не рухатися за жодних обставин, коли чуєш дрон.

Саме там, на передовій, народилася сцена, що могла б стати початком анекдоту. «Виглядало як початок анекдоту: в один бліндаж заходять колумбієць, італієць і українець…» – згадує Тоні. Але реальність була далекою від гумору.

Головними викликами стали постійна пильність через ворожі дрони та хронічне недосипання. «Складно було не спати й бути пильним 24/7. Заходили на позиції без проблем, а от виходили зі складнощами – перебігали через посадки й ліс, ховалися. Головна набута навичка – не рухатися за жодних обставин, коли чуєш дрон», – розповідає він про суворі реалії фронту.

Попри небезпеку, Тоні відзначає особливу атмосферу в Легіоні, зумовлену тим, що всі бійці – добровольці. Тут панує взаємодопомога і підтримка, досвідченіші завжди готові поділитися знаннями з новачками. Навіть у короткі хвилини перепочинку знаходять місце для культурного обміну: «З товаришем з Італії ми на позиціях співали італійських пісень. З новим побратимом з Ірландії тепер танцюємо ірландські танці».

Хоча на створення власної музики часу зараз немає, Тоні не полишає мрії повернутися до улюбленої справи після перемоги. «Душа просить», – усміхається він. Тим часом Легіон дає можливості для розвитку: Тоні нещодавно завершив курси лідерства та планування, і може стати тімлідером.

«Легіон імпонує атмосферою такого собі інтернаціоналу в хорошому розумінні, коли всі переходять на специфічну мову – іспансько-англійсько-українську. Це як на футболі, коли різні люди під час матчу стають єдиним організмом», – каже Тоні. 

Його історія – це не просто про участь музиканта у війні, а про неймовірну синергію різних культур та національностей, об’єднаних спільною боротьбою за свободу України у лавах Інтернаціонального Легіону.

Лія ЛІС.