«Мона Ліза» стала зіркою після викрадення

Коли художник Луї Беру прийшов робити копію з «Мони Лізи» і не виявив полотна на місці, то не здивувався, бо подумав, що твір взяли, аби фотографувати. Проте за кілька годин з’ясувалося, що фотограф тут ні при чому. Стало зрозуміло, що «Мону Лізу» вкрали. Почалася паніка. Прибула поліція, обнишпорила 20 гек­тарів території Лувру, допитала всіх 257 співробітників музею, їхніх родичів та знайомих. Перекрила вокзали та порти. Шукала всюди, але безрезультатно.

Викрадення спричиняє небувалий ажіотаж. У пресі з’являються тисячі версій. Хтось вбачав у зникненні єврейську змову, інші вважають, що за крадіжкою стоїть німецький імператор. «Спільнота друзів Лувру» призначає премію в 25 тисяч франків тому, хто знайде «Мону Лізу». Газета «Ілюстрація» подвоює суму. Та все дарма. У цей час у Луврі висить копія «Джоконди» в жалобній рамі. Люди стоять у черзі, аби побачити порожнє місце, де колись висів шедевр. У паризьких кабаре дівчата танцюють з масками «Мони Лізи». Картині присвячують пісні. Так, завдяки викраденню полотно Леонардо да Вінчі стало всесвітньо відомим.

«Спільнота друзів Лувру» призначає премію в 25 тисяч франків тому, хто знайде «Мону Лізу»

Через рік флорентійський антиквар Альфредо Джері одержав із Парижа лист, автор якого твердив, що вкрав роботу Леонардо да Вінчі, щоб повернути в Італію, і пропонував купити її за 500 тисяч франків. Антиквар запрошує колегу і зустрічається в готелі, як з’ясувалося пізніше, з італійським маляром Вінченцо Перуджею. Антиквари до останнього не вірили, що той має оригінал, а щойно пересвідчилися у цьому, то викликали поліцію.

За рік до зникнення шедевра Перуджа працював у Луврі декоратором. Тоді й виникла ідея крадіжки. «Мону Лізу» він спокійно зняв зі стіни і витягнув у тихому місці з рами. Пізніше разом зі спільниками вивіз картину в США, де продали кільком багатіям копії «Джоконди» під виглядом вкраденого оригіналу. Потім Перуджа забрав її і повернувся у Париж, а через безгрошів’я запропонував антиквару.

Тарас ГРИЦЮК.