«Обласна рада має бути первинною в ухваленні важливих для регіону рішень»

«Ніхто мене не переконає, що 100 тисяч на дорогу — ​не дерибан державних коштів»

— Юрію Петровичу, у вас освіта лісівника, ви займаєтеся бізнесом, навіщо було потрібне депутатське крісло в обласній раді?

— Основне завдання місцевих депутатів — ​піклуватися про громаду, всі про нього знають, але не впевнений, що всі цього принципу дотримуються.

Депутати зараз не голосують за вказівками чиновників, і я вважаю це значним досягненням.

Моє рішення стати народним обранцем — ​закономірне. З 1990-го року займаюся виробничим бізнесом — ​переробкою сільгоспсировини, тому добре знаю, що і як у державі відбувається, з якими проблемами стикаються підприємці. Водночас мені імпонує позиція Радикальної партії Олега Ляшка, яку я представляю, — ​підтримка національного виробника, політика так званого економічного націоналізму.

Мене обирали від Цуманської округи, тому відразу зустрівся із селищним головою і ми визначили чіткі пріоритети в роботі. Інколи дивують рішення колег-депутатів, коли, ухвалюючи бюджет, вони «розмазують» кошти по копійці на різні проекти. Ніхто мене не переконає, що, скажімо, 100 тисяч на дорогу — ​це не дерибан державних грошей.

— Ваші депутатські запити якраз стосувалися ремонту шляхів, шкіл, громадського транспорту. Наскільки вони були ефективними? Що конкретно вдалося реалізувати?

— Цумань зараз — ​центр об’єднаної територіальної громади. Однак, як не дивно, велике селище не мало свого Будинку культури. Тобто така установа була, але вона розміщувалася в костелі, який належить римо-католицькій громаді. Тривалий час шукали шляхів вирішення цього питання, зверталися навіть до Міністерства культури. Ми вирішили цю проблему. За кошти, залучені з обласного та місцевого бюджетів, придбали Будинок культури колишнього цуманського ДОКу, що вже був у руках приватного підприємця.

Дуже важливе питання, яке вдалося вирішити, — ​ремонт покрівлі Цуманської середньої школи, де навчається понад 1200 учнів. Протягом років у корпусі для початкових класів буквально висіла стеля. За мого клопотання кошти з обласного бюджету були спрямовані саме сюди. Зараз у школі нова стеля із сучасним освітленням. Отож понад 450 дітей молодших класів уже можуть почуватися в безпеці.

Ще одне завдання — ​реконструкція системи водовідведення і каналізації у Цумані. Цьому обладнанню вже більше 40 років. Його подальше використання могло спричинити екологічну катастрофу. Але завдяки підтримці колег вдалося включити оновлення системи в обласну програму «Екологія 2016–2020». Загальна кошторисна вартість проекту — ​близько 5 мільйонів гривень. Вже освоєно майже півтора мільйона, частину роботи зроблено.

...«Вони отримують надприбутки — ​навіщо щось змінювати?»

— Ви говорите про соціально-економічні проекти, а наскільки по­лі­­тизована нині робота обласної ради?

— Було б лукавством сказати, що в залі відсутня політика. Зараз в області складна ситуація через протистояння двох гілок влади, яке суттєво шкодить громаді. Втім, облрада зайняла нині те місце, яке належить представницькому органу краю. Саме вона має бути первинною в ухваленні важливих для регіону рішень, а не облдержадміністрація. Депутати зараз не голосують за вказівками чиновників, і я вважаю це значним досягненням.

— Ви як член профільної комісії обласної ради підтримали питання видобутку бурштину та створення в області КП «Волиньприродре­сурс». Чому справа не зрушила з міс­ця, бурштин досі не видобувається?

— Це питання знову ж стосується протистояння двох гілок влади. На рівні держави абсолютно відсутня політична воля використовувати багатства надр. Усе «кришується» зверху, вони отримують надприбутки, навіщо щось змінювати? «Волиньприродресурс» належить до комунальної власності, його діяльність легко можуть проконтролювати депутати та громадськість. Нам на місці не дають працювати, зокрема серйозні перепони створює голова облдерж­адміністрації.

— Ви сказали, що робота Волиньради не залежить нині від вказівок чиновників. Як це позначиться на ухваленні обласного бюджету?

— Із сорока обласних програм різного спрямування частина взагалі не виконується, деякі фінансуються на 30 відсотків, деякі наполовину. Тобто маємо величезну проблему відсутності коштів. От саме тут доцільно згадати підприємство «Волиньприродресурс», яке могло б сприяти інвестиціям і відповідно додатковим надходженням до бюджетів усіх рівнів. Крім того, наші сільські ради не звикли заробляти гроші. А воно могло б спонукати їх до цього.

Леонід ОЛІЙНИК