Недавно жительці села Нужель Ковельського району Ганні Пастушок виповнилося дев’яносто літ. Вручили їй з нагоди такого поважного ювілею подарунок від місцевої влади та ветеранської ради. А скільки теплих привітань і щирих побажань почула від дітей, внуків та правнуків?!
Недавно жительці села Нужель Ковельського району Ганні Пастушок виповнилося дев’яносто літ. Вручили їй з нагоди такого поважного ювілею подарунок від місцевої влади та ветеранської ради. А скільки теплих привітань і щирих побажань почула від дітей, внуків та правнуків?! Народилась Ганна Юхимівна в Голобах. Була другою в сім’ї. Росла із старшою сестричкою Ольгою, не відаючи, які тяжкі випробування випадуть на їхню долю. Почались ці випробування в 1924 році, коли захворіла на тиф і померла мати. Тоді батько одружився з іншою жінкою і переїхав у село Битень. Отож, довелось пізнати, що це таке життя при мачусі. Горе і сльози були супутниками дитинства і юності. А тут ще й батько осліп, мачуха доглядати його не схотіла. Добре, що вийшла заміж у село Нужель старша сестра. Вона й забрала до себе і Ганну, і батька. І коли 7 листопада 1933 року Ганна виходила заміж, то сестра з чоловіком зробили їй весілля, за що вона їм була дуже вдячна. Баба Ганна і сьогодні до дрібничок пам’ятає все своє нелегке життя. І як в тюрмі сиділа за підпільну діяльність (свекор тоді продав корову, найняв адвоката, щоб її випустили). І як доля розлучила з чоловіком на цілих вісім літ — забрали його в армію, а потрапив на лісорозробки в Сибір. Дивом вижив і повернувся додому. В дарунок за всі ці труднощі і поневіряння — радість батьківства. Трьох синів і три дочки виростило подружжя. А тепер з зятями й невістками, внуками й правнуками — це вже велика, дружна родина. Господарювала баба Ганна, залишившись вдовою. Але вже двічі її, невтомну трудівничку, розбивав параліч. — Якби ви знали, як мене повертали до життя діти. Особливо дочки. Прийде весна, буду знову полоти, проривати морквочку, бурячок. Коситиму траву в садочку, — мріє бабуся. А ще вона, в свої такі поважні літа, здивувала мене, коли заспівала: Згадаю я гори високі, Над горами вітер шумить. Поїхав далеко мій милий, За миленьким серце болить... Пісня довга. Вона про любов і вірність. То нехай ще довгою буде у цієї жінки дорога життя, багата на доброту дітей і усмішки внуків. Лідія ГАРЛІНСЬКА. смт Голоби.
