Умів пройти через стіни і звільнитися з наручників у скрині під водою

Гаррі публічно показував карткові фокуси в розважальних закладах із 10 літ (до речі, його бабуся із равинської сім’ї Вайс народилася та проживала в селі Йовря (тепер Сторожниця, Закарпатська область України). У 1892-му він узяв собі псевдонім Гудіні — ​на честь французького фокусника Робер-Гудена. У ранній кар’єрі Гудіні переважали номери самозвільнення від наручників та з резервуарів із водою. Так, одного разу його підвісили у мішку до карниза хмарочоса, але він успішно звільнився. Наступного пройшов на очах безлічі глядачів через цегляну стіну. 1903 року його скинули з мосту в Темзу закутим у кайдани з 30-кілограмовою кулею, але через кілька хвилин він виплив, розмахуючи наручниками.

Гастролюючи Росією 1908 року, демонстрував самовизволення з камери смертників у Бутирській в’язниці Петропавлівської фортеці. Ось як описували цей трюк автори книги «Від магів стародавності до ілюзіоністів наших днів»: «Замкнений у камері тюрми, одягнений в арештантське вбрання, він через дві хвилини вийшов, відчинив двері сусідніх камер і заради жарту поміняв місцями ув’язнених. Потім проник до гардеробної і через п’ятнадцять хвилин після того, як його замкнули, з’явився у приміщенні для вартових переодягненим у свій костюм».

 

Неймовірно пластичний і гнучкий Гудіні міг вивертати суглоби, зменшувати й роздувати м’язи тощо. Припускають, що саме так він вивільнявся.

В останні роки життя Гудіні був серйозно стурбований тим, що під впливом популярного в той час спіритизму багато ілюзіоністів стали маскувати свої трюки видимістю спілкування з потойбічними силами. Він інкогніто відвідував спіритичні сеанси, щоб викривати шарлатанів. Наслідком став розрив зі старим товаришем Артуром Конан Дойлем (автором детективів про Шерлока Холмса), який був переконаним прихильником спіритизму і вважав Гудіні дуже сильним медіумом.

Обставини смерті легендарного фокусника оповиті таємницею. Під час гастролей у Монреалі Гаррі відпочивав у своїй гримерці, до нього увійшли троє студентів, один із яких був чемпіоном коледжу з боксу. Він запитав містера Гудіні, чи справді той здатний витримати кілька сильних ударів у живіт, нічого при цьому не відчувши? Майстер, занурений у свої думки, кивнув, і студент несподівано завдав йому двох чи трьох джебів. Гудіні ледве зупинив його: «Зачекайте, мені треба підготуватися». Після чого напружив живіт і сказав: «Ось тепер можете бити». Боксер ударив кілька разів і на собі відчув залізний черевний прес ілюзіоніста. Коли студенти пішли, Гудіні лише потер забите місце.

Кілька днів він, як завжди, не звертав уваги на біль, але ці удари спровокували розрив апендиксу, внаслідок якого розвинувся перитоніт. 1926 року антибіотиків не було, і вижити вдавалося лише дивом, але Гудіні знову вразив усіх: шанувальники тріумфували — ​ось він, їхній кумир, переможець смерті, який не підпорядковується земним законам. Проте через дев’ять днів, 31 жовтня 1926-го, перед святом Хелловіна, Гаррі Гудіні помер у Детройті. Він залишив дружині секретний код, без допомоги якого його «істинний» дух не зміг би зв’язатися із живими. Зроблено це було для того, щоби шарлатани не підлаштували сеансів спілкування з духом Гудіні — ​«грози спіритів».
 

Найвідоміші трюки Гудіні:

- Бідон: фокусник залазив у цю велику ємність, по вінця заповнену водою. Кришку закривали й замикали на кілька замків, інколи — ​принесених недовірливими глядачами. Бідон затуляли ширмою, а незабаром мокрий Гудіні поставав перед публікою — ​поруч із замкненою посудиною. Скептики припускають, що у бідона були подвійні висувні стінки.

- Китайська водяна камера тортур: Гудіні, ступні якого були міцно зафіксовані у спеціальних колодках, догори ногами опускали в заповнений водою прозорий куб. Далі, як і у випадку з бідоном, — ​ширма і звільнення. Секрет цього фокуса не розгаданий і досі.

- Звільнення із замкненої залізної скрині. Очевидно, що всі скрині, які використовував Гудіні під час розквіту кар’єри, були без подвійних стінок, — ​їх надто ретельно перевіряли. Можливо, секрет у ґвинтах, якими кріпилося віко, — ​фокусник міг висунути їх зсередини.

- Звільнення з тюремних камер. Жодні замки для Гудіні не становили перепон. Імовірно, роздягнений догола ілюзіоніст ковтав відмичку, прив’язуючи її за нитку до зуба, а потім витягав назовні й відмикав нею замки.

- Звільнення з наручників і гамівних сорочок. Невисокий, кремезний, клишоногий, але неймовірно пластичний і гнучкий Гудіні міг змінювати вивертати суглоби, зменшувати й роздувати м’язи тощо. Припускають, що саме так він вивільнявся.