Навіть Ів Сен Лоран визнав: «Мені шкода, що не я придумав джинси»

1853 року Леві прибув за океан з рулоном парусини (грубої коричневої тканини), з якої планував шити палатки для старателів. Проте палатки не мали попиту, натомість Страусс почув нарікання одного з робітників на те, що легше знайти золото, ніж пару міцних та зручних штанів. Хлопець не упустив свій шанс — пошив перший зразок такого престижного нині вбрання, що нагадувало комбінезон і було скроєне з матерії, призначеної для наметів і тентів. Створені ним «добротні штани» так сподобалися робітникам, що Леві не мав відбою від клієнтів.

У ті часи цю тканину відправляли з італійського порту Генуя і на тюках ставили штамп місця відправлення — «Genes». Американці ж, отримуючи їх, читали на свій манер — «джинс». Проте така назва за предметом гардеробу закріпилася лише в середині ХХ століття, а доти це був «комбінезон без верхньої частини».

Чому ж згодом джинси стали синіми? Коли у Страусса закінчилися запаси наметового брезенту, він закупив щільну саржу в Нимі (Франція). Звідси пішла назва «denim» (від «de Nimes» — «з Нима»).

«Добротні штани» так сподобалися робітникам, що Леві не мав відбою від клієнтів.

Підкорювачі Дикого Заходу оцінили нові штани. Але згодом помітили недолік: під вагою інструментів та золотих самородків швидко обривалися кишені. Вирішення проблеми знайшов кравець із Невади Якоб Девіс — закріплювати кишені джинсів заклепками для кріплення кінської збруї. Так у 1873 році з’явилися «оригінальні проклепані джинси Levi’s (Левіс)». Міцне, комфортне та практичне вбрання сподобалося лісорубам, фермерам та ковбоям, навіть індіанці почали їх носити. Тепер ці штани відомі в усьому світі як джинси моделі 501. Тоді вони коштували 1 долар 46 центів.

Спочатку заклепки ставили і на задні кишені, і на гульфик. Але в 1941 році особистим розпорядженням президента компанії Уолтера Хааса заклепку на ширіньці відмінили (якось, сидячи біля багаття, він обпікся заклепкою, що розжарилася від полум’я). Згодом перестали їх ставити і на задніх кишенях — щоб не дряпати сідла та стільці.

Під час Другої світової джинси стали майже військовою формою у США — їх продавали тільки тим, хто брав участь у бойових діях. Згодом цей одяг став ще й «уніформою» хіппі.

Через океан джинси «перестрибнули» лише наприкінці 1950–х років. А на те, щоб стати невід’ємною частиною високої моди, знадобилося ще 20 літ — у 1970–х найвідоміші дизайнери почали використовувати денім у своїх колекціях, видозмінюючи його з використанням нових технологій: джинси шліфували, вимочували в кислоті, вибілювали, навіть розстрілювали з дробовика. Ів Сен Лоран — французький модельєр 1960—1970–х років — якось сказав: «Мені шкода, що не я придумав джинси. Вони такі практичні, розслабляючі й безпечні. У них є експресія, скромність, сексуальність, простота — все, що я хотів би бачити у своєму одязі». Згодом у світі розпочався справжній джинсовий бум, зручний та практичний денім завоював увесь світ. Та й нині, через більш як 150 років, пройшовши шлях від спецодягу ковбоїв та золотошукачів до високої моди, джинси не здають позицій і залишаються у тренді.

Надія АНДРІЙЧУК.

Обираємо «свій» фасон

До 1935 року джинси шили без урахування особливостей жіночої і чоловічої фігур. Але зростання попиту на ці зручні брюки серед представниць прекрасної статі змусило виробників внести зміни в модельний ряд. У 1950–х ґудзик на ширіньці замінили на «блискавку», а 1953–го німецька фірма Mustang пошила перші джинси для жінок. Відтоді вони стали практично обов’язковими в гардеробі кожної з нас. Більше того, денім — це нерідко та сама чарівна паличка, яка легко вирішує таке складне для жінки питання: що одягнути. А який фасон джинсів із безлічі існуючих обрати, щоб вони добре «сиділи», приховували ваші недоліки і підкреслювали переваги? Пропонуємо шпаргалку, що допоможе з’ясувати, які моделі підходять для кожного типу фігури.