На могилі червоних козаків селяни поставили скромний пам’ятник.
На Волині воювали кубанці з кубанцями
30 січня 1944 року біля Цумані Ківерцівського району зіткнулися червоні та німецькі частини, сформовані з козаків
У 1943–му з військовополонених червоноармійців формували Козацький стан (організацію, яка об’єднувала козаків у складі вермахту). Це завдання довірили групенфюрерові СС Гельмуту фон Панвіцу. На Волині діяли декілька його частин, зокрема 14–й зведений козацький батальйон осавула Філімонова, 18–й зведений козачий полк, 5–й Кубанський полк. Декілька таких полків були і на Рівненщині.
Далекі від фронтових баталій росіяни воювали із загонами УПА, частинами Армії Крайової та червоними партизанами. У січні 1944 року вони схрестили шаблі з червоними козаками 6–го кінного корпусу.
Серед тих, хто вижив, був майбутній завідувач кафедри філософії Київського політехнічного інституту (нині НТУ «Київський політехічний інститут імені Ігоря Сікорського») Микола Савгір.
30 січня командир 29–го гвардійського Кубанського полку Червоної армії підполковник Василь Симбуховський отримав бойовий наказ взяти село Скреготівку Ківерцівського району. Сусідній 31–й мав наступати на Цумань і одночасно на Деражне Костопільського району Рівненської області. Зрозумівши, що вигідно, аби обидва полки з’єдналися, Симбуховський посилає другий ескадрон під командуванням Дмитра Зенського зайняти перехрестя доріг у лісі між селами Скеготівка і Деражне. Але на війні як на війні. Сусід виступив раніше, під тиском німецькі козаки відступали і самі поставили засідку на цьому перехресті. Коли туди наблизився ескадрон Зенського, вона пропустила вершників дозору. А щойно з’явилися спішені червоні кіннотники, кубанці відкрили шалений вогонь. Живими залишилося лише четверо червоних козаків — та й ті важко поранені. Пізніше загиблих поховала селянка Євдокія Мельник. Серед тих, хто вижив, був майбутній завідувач кафедри філософії Київського політехнічного інституту (нині НТУ «Київський політехічний інститут імені Ігоря Сікорського») Микола Савгір.
Але наступного дня козаки–колаборанти були розбиті вщент і німці розформували козачі частини. Невелика купка вцілілих поповнила 29–ту російську гренадерську дивізію СС, якою командував вафенбригаденфюрер Камінський. Ця частина пізніше брала участь у придушенні повстання у Варшаві.
Валентин ЛЮПА,
краєзнавець
