Український патріарх політв’язнів просидів у тюрмі 34 роки із 60 прожитих - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.18 € 27.95
Український патріарх політв’язнів просидів у тюрмі 34 роки із 60 прожитих

Фото uinp.gov.ua.

Український патріарх політв’язнів просидів у тюрмі 34 роки із 60 прожитих

27 березня  1911-го народився Михайло Сорока (на фото), правозахисник, діяч ОУН, учасник Кенгірського повстання в’язнів

«Якби світське сус­пільство наділяло своїх лицарів духу титулом святих, як це робить церква, то серед жертв червоного людоловства першим, гідним цього звання, я б назвав Михайла Сороку. Борець з когорти безсмертних і… свята людина», — писав у спогадах багатолітній політв’язень, український мовознавець Святослав Караванський.

Намотувати роки за колючкою він почав ще за Польщі. Сидів по різних тюрмах, у тому числі й у Березі–Картузькій. Після виходу на волю Михайло одружується з Катериною Зарицькою, з якою познайомився ще в гімназії, але їхні почуття розквітли вже у в’язниці. Доля подарувала їм лише чотири місяці подружнього життя. Більше вони не зустрілися.

Уперше Михайла арештували у  1940–му. Навесні 1949–го він звільнився, а через три місяці його відправили на поселення у Красноярський край. У 1952–му засудили до смертної кари, яку замінили на 25 років каторги. Це зламало б багатьох. Але Михайлові друзі та знайомі завжди відзначали незвичну силу духу цього чоловіка.

Художник, шістдесятник Опанас Заливаха, який теж сьорбнув чимало лиха у мордовських таборах, описував такий випадок. «Зайшов у камеру зек: старий, худий, запах хлороформа. Сказав, що повертають з лікарні після операції. З верхніх нар зіскочила зграя шуріків–блатняків, почала шманати торбу хворого. Витрусили батон і знайшли в скляній баночці кусок масла. Забрали. Михайло Сорока підійшов, вирвав із рук у них батон і банку та віддав господареві. Тут же і сам «пахан» наблизився до Михайла Сороки. Не опускаючи очей, так і стояли, закам’янівши. Врешті блатняк плюнув зі злості, закричав і поволі подався на своє місце. Треба було бачити очі пана Михайла, коли він розповідав про цей духовний поєдинок: як вони світилися, яка духовна сила пломеніла з них. Дух переміг!» — захоплювався Заливаха.

Це зламало б багатьох. Але Михайлові друзі та знайомі завжди відзначали незвичну силу духу цього чоловіка.

Подібного було немало. Недарма Сороку мали за незаперечного авторитета. І якщо між в’язнями різних національностей траплялися непорозуміння, то зверталися до галичанина, аби він їх розсудив.

А помер на 34–му році ув’язнення. Тіло привезли у лікарню, що розташовувалася поруч із табором, де сиділа Катерина Зарицька–Сорока. Попри благання, їй так і не дозволили попрощатися з чоловіком.

Андрій БОРКОВСЬКИЙ