Наші консультації 10.06.2019, 12:55

Не новий правопис, а нова його редакція: понад 95% норм залишилися такими, як були

Й індик не став «индиком», і Президент зостався у пошанівку

«Кожна жива мова раз на 15–20 років оновлює правопис»

2 травня Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 437 «Питання українського правопису», якою схвалено нову редакцію головного мовного документа, підготовлену Українською національною комісією з питань правопису у складі вчених–мовознавців Національної академії наук та університетів з різних регіонів держави.

У процесі громадського обговорення пропонованих змін комісія отримала понад 3000 пропозицій від наукових установ, закладів освіти, органів влади, окремих осіб. А соціальні мережі рясніли найрізноманітнішими коментарями — від схвального «Нарешті!» до обурливого «Де таке бачено?!» «Ми звикли 331 рік жити в Російській імперії, дехто і досі з неї не вийшов духовно. То що ж, нам не треба було незалежну Україну робити?» — відповів на подібні закиди відомий мовознавець доктор філологічних наук Олександр Пономарів в ефірі «Громадського». «Попередню редакцію правопису готували в 1989 році. Тоді великої кількості слів і понять, якими ми оперуємо сьогодні: інтернет, айфон, стартап, булінг — просто не існувало. Відтак у правописі не було рекомендацій, як це писати. З цих міркувань будь–яка жива мова раз на 15–20 літ оновлює свій правопис», — підтримав його заступник міністра освіти й науки України Максим Стріха.

У процесі громадського обговорення пропонованих змін комісія отримала понад 3000 пропозицій від наукових установ, закладів освіти, органів влади, окремих осіб.

3 червня 2019 року текст нової редакції «Українського правопису» опубліковано на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки (mon.gov.ua) та Національної академії наук (nas.gov.ua). Отож із цього моменту рекомендовано застосовувати ухвалені норми в усіх сферах суспільного життя.

Що обов’язково, а що — на власний розсуд?

Нововведення умовно можна поділити на дві великі групи: власне зміни (без варіантів) і варіантні доповнення до чинної норми.

Серед безальтернативних:

– проєкт, проєкція (так само, як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем –ject–);

— Дікенс, Тéкерей, Бéкі (буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к — без подвоєння);

– мінісукня, преміумклáс, віцепрезидент, ексміністр, унтерофіцéр, вебсайт (разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний вияв чого–небудь: архі–, архи–, бліц–, гіпер–, екстра–, макро–, максі–, міді–, мікро–, міні–, мульти–, нано–, полі–, преміум–, супер–, топ–, ультра–, флеш–, а також із першим іншомовним компонентом анти–, контр–, віце–, екс–, лейб–, обер–, штабс–, унтер–);

– пів хвилини, пів яблука, пів Києва (невідмінюваний числівник пів зі значенням «половина» з наступним іменником пишемо нарізно без дефіса, але одним словом — як цілісне поняття: півострів, півзахисник, півкýля, півмісяць);

— Донськúй, Крутúй, Соловйóв–Сєдúй, але Толстóй (прикметникові закінчення –ой російських прізвищ передаються через –ий: рос. Трубецкой — Трубецький, виняток Лев Толстой);

– священник (як письменник — подвоєння приголосних внаслідок їх збігу);

— Святвечір (разом пишемо складноскорочені слова й похідні від них: адмінресýрс, Міносвíти, Святвéчір);

Ми звикли 331 рік жити в Російській імперії, дехто і досі з неї не вийшов духовно. То що ж, нам не треба було незалежну Україну робити?

— Автомобілі марки «Жигулі» вироблялися з 1970 по 2014 рік. Він приїхав на старих обшарпаних «жигулях». (Назви товарних знаків, марок виробів пишемо з великої літери. З малої — якщо вживається як загальна назва).

Допускається правописна варіантність:

— Вергілій і Верґілій, Геóрг і Ґеóрґ, Гуллівéр і Ґуллівéр (у прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Гарсíя, Гéгель, Гéте) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Ґарсíя, Гéґель, Ґéте);

– аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат (пор. лавр), аудиторія і авдиторія (у запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: пауза і павза, фауна і фавна);

– кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт, Борисфен і Бористен (th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антологія, аптека, астма, бібліотека, театр, теорія, ортодокс, Прометей, Текля, Таїсія, Теодор. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність: анафема й анатема, дифірамб і дитирамб, ефір і етер, логарифм і логаритм, Агатангел і Агафангел, Афіни і Атени, Борисфен і Бористен, Марфа і Марта, Фессалія і Тессалія);

– ірій і ирій, ірод і ирод (на початку слова звичайно пишемо і, деякі слова мають варіанти з голосним и: ірод і ирод);

– радості й радости, любові й любови, Білорусі й Білоруси (іменники на –ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення –и: гідности, незалежности, смерти, чести, хоробрости; крови, осени, соли, Руси).

Унормовано в новій редакції правопису і вживання великої/малої літери у церковній та релігійній лексиці. А от назви найвищих державних посад, попри передбачення і суперечки, як і раніше, пишуться з великої букви.

Ще одна незвична річ — фемінітиви, яких вимагає гендерна політика. Одні з них давно зафіксовані в словниках (редакторка, журналістка, лікарка, директорка, завідувачка), і щодо них уже ніхто не сперечається. А от фемінітиви на –иня ще неусталені. «Але ж у нас є богиня, майстриня, кравчиня, продавчиня. То, може, вони поступово прищепляться? Спроби утвердити їх були давно. Так, Василь Діденко, український поет, ще в 60–х роках в одному з віршів написав: «Ми всіх дівчат–філологинь цінуєм вище за богинь», — розмірковує Олександр Пономарів.

Ще одна незвична річ — фемінітиви, яких вимагає гендерна політика. Одні з них давно зафіксовані в словниках (редакторка, журналістка, лікарка, директорка, завідувачка), і щодо них уже ніхто не сперечається. А от фемінітиви на –иня ще неусталені.

Можна зрозуміти побоювання освітян і майбутніх випускників, яким належить найближчими роками складати ЗНО з української мови, адже до нових правил швидко не призвичаїшся. Однак в освітньому відомстві заспокоюють: упродовж 5 літ ЗНО буде формуватися із запитань, які не стосуються тих 5% норм, що змінилися, за цей час усі люди, які реально претендують на те, щоб здобути вищу освіту, їх засвоять. «Але важливо, щоб інтелектуальна спільнота держави поклала для себе, що все ж таки треба дотримуватися культури мови, норм правопису і не хизуватися відхиленнями від цього», — наголосив Максим Стріха.