Усі дороги ведуть до… Ватикану - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.20 € 27.99
Усі дороги ведуть до… Ватикану

На цій площі Святого Петра, що дихає середньовіччям, збираються віряни з усіх куточків світу, щоб слухати промови понтифіка.

Фото Pizzatravel.Com.Ua.

Усі дороги ведуть до… Ватикану

Дивовижна держава-місто зблизька

Вона така юна з погляду тисячолітньої історії людства — ​у цьому році їй виповнилося лише 90 літ — ​і така древня, судячи з того, які старовинні шедеври зберігаються в її стінах

Країна, де природний приріст населення — ​нуль відсотків

Підписанням 11 лютого 1929 року Латеранських угод між Святим Престолом і Королівством Італія покладено край так званому «римському питанню»: саме тоді було створено сучасну державу-місто Ватикан і відновлено гарантії суверенітету та незалежності глави католицької церкви. З територією у 44 гектари Ватикан є найменшою незалежною країною у світі як із огляду на площу, так і на кількість населення. Тут проживає лише тисяча осіб — ​фактично це всі піддані Святого Престолу. І ця чисельність залишається стабільною, бо природний приріст — ​нуль відсотків. Етнічно більшість громадян Ватикану — ​італійці, за винятком Швейцарської гвардії. До «денного» населення відноситься також 3 тисячі громадян Італії, які там працюють, але живуть за її межами. А ще, звичайно, — ​туристи: щороку 4–5 мільйонів чоловік відвідує музеї Ватикану.

Коли я чула відомий фразеологізм «Усі дороги ведуть до Риму», то сподівалася, що і моя мусить колись пролягти в це одне з найдревніших міст світу. І торік навесні це збулося. А вже потрапивши сюди, я, звичайно, не могла не відвідати Ватикан — ​найменшу, як її ще називають, карликову державу. Бо як можна не подарувати собі таку розкіш, як споглядання неперевершених шедеврів Мікеланджело — ​скульптури Богоматері з Христом на руках («Оплакування») і розпису стелі Сикстинської капели?..

Три години в черзі до безсмертного творіння Мікеланджело

Екскурсія у Ватикан починається на добре відомій площі перед собором Святого Петра. У багатьох вона асоціюється з тим, що тут напередодні католицького Різдва встановлюють ялинку. Щонеділі рівно о 12-й годині можна побачити Папу Франциска (на фото) — ​він виглядає зі свого віконця, промовляючи молитву «Ангел Господній», і звертається із коротким словом до присутніх вірян. А в середу він у ложі під накриттям. Оскільки ми з дочкою та онуком були у понеділок, то нам залишалося вірити на слово своєму екскурсоводу і давати волю уяві…

 

 Сикстинська капела, куди маємо за мету потрапити, — ​це місце конклаву, де обирають очільника Римо-католицької церкви. У перекладі з латинських слів — ​це «під ключем», оскільки кардинали під час голосування за нового понтифіка перебувають у повній ізоляції від усього світу. Охоронці тут — ​вояки Швейцарської гвардії, яких і ми могли побачити на воротах міста–держави. Вони біля старих мурів, як і багато століть тому. Швейцарська гвардія створена у 1506 році, коли ця країна була бідною (таке, звичайно, сьогодні важко уявити). Гвардійці охороняли спокій багатьох монархів Європи, а нині служать тільки у Ватикані.

Мікеланджело сам визначив тематику фресок і відобразив створення Богом світу. Він працював цілком один, бо на самоті почувався краще.  

Хочете — ​вірте, хочете — ​ні, та лише через три години ми переступили заповітну межу: пропустили свої сумочки через металошукач, одержали ватиканські пристрої з навушниками. Наш шлях до Сикстинської капели ставав усе ближчим. З одного боку, така черга дуже втомлює, а з іншого — ​якби не ці три години, то ми б не почули від свого екскурсовода багато цікавинок — ​не було б на це часу. Наприклад, ось таку. Виявляється, із 266 пап була одна… папесса під іменем Іоанн VІІІ. За легендою, це — ​дочка англійського місіонера. Коли вона мала 12 років, то зійшлася з монахом із монастиря Фульди і потрапила з ним, переодягнувшись у чоловіче вбрання, на Афон. Згодом поселилась у Римі, де була нотаріусом, потім — ​кардиналом і нарешті — ​Папою Римським. Але під час однієї процесії вона… народила дівчинку. Папессу розірвали на частини, як і її доньку, учасники ходи, ображені в релігійних почуттях. Кажуть, після цього придумали спеціальне крісло, на яке садовили кожного наступного Папу, щоб перевірити, чи ж «він» це. Зараз, коли можна взяти волосину на ДНК і визначити стать, про таке крісло, звичайно, забули. Легенда? Може. Але зазвичай диму без вогню не буває.

Сикстинська капела була споруджена у другій половині ХV століття на замовлення Папи Сикста ІV — ​дядька Юлія ІІ. Навесні 1508 року Юлій ІІ дав завдання Мікеланджело розписати фресками її стелю. Прийшовши сюди, майстер сказав: «Цього хліва розписувати не буду. Я не художник — ​я скульптор». Зрештою він погодився, але за умови, що прикрашатимуть стелю не фігури 12 апостолів, як спочатку було задумано. Мікеланджело сам визначив тематику фресок і відобразив створення Богом світу. Він працював цілком один, розігнавши помічників, бо на самоті почувався краще. А це — ​600 квадратних метрів! Чотири роки пішло на розпис стелі. За цей час у Мікеланджело був зруйнований хребет, погіршився зір. Творити доводилося на висоті — ​з піднятою головою або лежачи, тож фарба потрапляла в очі…

І ось це диво — ​перед нами: ми ​в Сикстинській капелі і споглядаємо найзнаменитішу фреску — ​створення першого чоловіка: Бог простягає Адаму руку й оживляє його…

На завершення екскурсії ми потрапили у собор Святого Петра, купол якого як архітектор спроектував Мікеланджело. Екскурсовод підказала, що треба обов’язково підійти під купол, помолитися і попросити у Бога щось для себе. Так багато хто і зробив. Саме у тому місці, на глибині декількох метрів, — ​могила Святого Петра. Вона і є точкою опори Ватикану. У соборі нас чекала зустріч ще з одним шедевром — ​скульптурою Мікеланджело «Оплакування Христа». Її, до речі, майстер створив, маючи лише 24 роки. І вона єдина, на якій є підпис. А було, розповідають, так: коли Мікеланджело закінчив скульптуру, вона всім дуже сподобалася. Але ніхто не знав автора. І ось її творець нібито почув, як дві жінки розмовляли між собою з цього приводу. Одна сказала, що, певно, автор — ​із Мілана. І тоді Мікеланджело, розсердившись, пробрався вночі у собор і зробив напис. Тож на скульптурі можна прочитати і прізвище, і те, що автор — ​флорентієць.

Те, що вдалося побачити, — ​лише маленька часточка з усього, що зберігається у 1400 залах музеїв Ватикану (тут можна тижнями ходити і відкривати для себе щось нове). А таким, як я, людям поважного віку, залишається дякувати долі, що хоч раз ступила на цю древню землю.

Цікаві факти про мінікраїну

l Дипломати, акредитовані у Ватикані, перебувають в столиці Італії Римі, оскільки на території цієї держави-міста занадто мало місця для їх розміщення. Через це дипломатичне представництво Італії у Ватикані насправді розташоване в самій Італії.

l Загальна довжина державного кордону Ватикану, проходить тільки по території Італії і, протяжність його 3,2 кілометра, що збігається з оборонною стіною.

l Ватикан нічого не виробляє і не продає, основні джерела його доходу — ​це пожертви католиків і туризм. Ватикан має планову економіку, тобто уряд цілком розпоряджається державним бюджетом, який становить 310 мільйонів доларів США.

l У Ватикані є 4 види збройних сил: Дворянська гвардія, Палатинська (палацова) гвардія, Папська жандармерія і Швейцарська гвардія, причому остання підпорядковується лише Святому Престолу.

l Громадянства Ватикану не існує, тому місцеві жителі є підданими Святого Престолу і одержують паспорт, який має дипломатичний статус Святого Престолу та вказує на належність до мешканців Апостольської столиці (Ватикану).

l У Ватикані немає аеропортів. Є один вертолітний майданчик і 852-метрова залізниця, що з’єднує залізничну станцію біля собору Святого Петра з основною італійською мережею. Також немає телебачення і власного оператора стільникового зв’язку. Єдиний банк у Ватикані називається «Інститут релігійних справ».

l Рівень злочинності у Ватикані неймовірно високий. На кожного жителя країни припадає як мінімум по одному злочину, вчиненого на території Ватикану, у рік. Насправді скоюють ці злочини туристи і найманий персонал, що працює у Ватикані, але проживає в Італії.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.