Вухані — найбільше захоплення Олександра Сидорука.
«Мої кролі мокрої трави не бояться»
Олександр Сидорук із села Мирин Ковельського району вирощує вуханів та плекає чудовий садок
Перше, чим нас вразило господарство Сидоруків, — величезні, з кулак завбільшки, персики. Дерево було аж обліплене плодами.
— Вважаю, вирощувати їх у нас легше, ніж абрикоси, — каже Олександр Романович. — У мене дерева посаджені так, що захищені від переважаючих вітрів, а це — головне.
Відтак у садку ростуть не лише ці фрукти, а й яблуні, груші. Усе плодоносить. Поміж ними ще й ягідні кущі. Пан Олександр зізнався, що постійно поливає дерева, адже нині посушливі роки. Тому без додаткової вологи навряд чи яблука та персики були б такими гарними. Одразу видно, що тут садок не для яблунь, а для яблук.
Але, напевно, ще більше господар приділяє уваги кролям. Він розводить вуханів кількох порід. Його улюбленцями є величезні фландри та французькі барани з повислими вухами.
Своїх підопічних він годує травою та комбікормом власного виробництва (має невеликий гранулятор) із вівса, ячменю та макухи.
— Ось цій красуні лише п’ять місяців, — Олександр дістає з клітки велику молоду самицю. — Мої фландри приводять більше 10 кроленят. У матки є вісім пипок, тому я залишаю лише 9 малят. Якщо їх більше, то вони не розвиватимуться нормально. Єдиний недолік крупних кролів у тому, що вони пізно дають потомство — до восьми місяців треба ростити, а невеликі породи починають спарюватися вже у 3–4 місяці.
Проте все таки господар бачить у кролівництві більше переваг, аніж недоліків. Інакше не займався б цією справою.
Своїх підопічних він годує травою та комбікормом власного виробництва (має невеликий гранулятор) із вівса, ячменю та макухи. Іноді додає ще й висушену та перемелену на борошно траву. Пан Олександр пояснює, що ячмінь сам по собі твердий, а овес лише деякі вухані з’їдають повністю. Тож переважно лущать, як насіння, а це нераціонально. Такого корму виділяє жменьку на голову. Дає і свіжу траву. Малих починає підгодовувати, щойно ті виходять із гнізда.
— Дощ іде, а я накосив, одразу приніс кролям — і все нормально. Головне не класти траву в купу, аби не нагрілася, — пояснює господар. — Але як два–три дні моква, тоді даю мокре і водночас жменьку сухого сіна.
Ну, як не любити таких вуханів?
В одній клітці перебирає траву вороново–чорний виводок. Нефахівець і не подумає, що це нащадки яскраво–оранжевого бургундця та кролиці голубого французького барана.
— Важу перед паруванням або коли везу на ринок у Голоби чи Ковель, — відповідає господар на моє питання про написані цифри на клітках і дістає велетня вагою 6,5 кілограма. — Продаю тільки живими. Але в основному тримаю вуханів для себе.
Садок у миринського господаря на славу.
