З часів Великого князівства Литовського у райцентрі нічого не залишилося, а от пізніша архітектурна пам’ятка — в’їзна брама XVIII століття – збереглася донині.
Любешівські маєтки поділили на вісім частин
18 вересня 1484 року — перша писемна згадка про поліське містечко
У той час воно входило до складу Великого князівства Литовського. Безперечно, було засноване значно раніше, але наразі про це не вдалося знайти писемних підтверджень.
Отож, 18 вересня 1484–го у Троках, містечку біля Вільнюса, Божою ласкою король Польщі, землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, великий князь литовський, володар і спадкоємець Русі, Пруссії, Хелмна, Ельблонга та Помор’я Казимир, затвердив декрет про розподіл володінь між панами Михном Доргевичем та Яном Довойновичем. Ішлося про маєтки Ольбязь, Любешів, Бискупичі та Росне.
Документ засвідчує, що Михно Доргевич домагався від волковиського намісника Яна Довойновича материзни (маєтностей, якими володіла його мати): Ольбязя, Любешова, Бискупичів, Росного та навколишніх сіл.
За словами Михна, Ян Довойнович одружився з його матір’ю, а відтак йому перейшло її нерухоме майно. З документа не зрозуміло, чому Михно домагався маєтків. Можна припустити, що його матір уже померла, а значить, ішлося про спадщину.
У декреті не вказано, кому дістався Любешів, а кому — інші населені пункти.
Король та Пани–рада (державний орган Великого князівства Литовського, куди входили найвпливовіші магнати, мала широкі повноваження у зовнішніх справах та внутрішній політиці) вирішили розділити спадок між Михном Доргевичем, його сестрою Кахною та дітьми Довойновича: Андрієм, Яном, Ельжбетою, Ядвігою, Ганною і Маргаритою, як того вимагала правова система держави. Відтак, маєтки були поділені на вісім частин.
У декреті не вказано, кому дістався Любешів, а кому — інші населені пункти. «А на твердість того і нашу печатку казали прикласти до цього листа», — йдеться наприкінці документа.
Андрій БОРКОВСЬКИЙ.
