Військовослужбовцям Олександру Куришку, Анастасії Рижановій та Олександру Хлисіку припала до душі газета «Волинь».
«Будь-яка звістка з рідної землі дає можливість забути, де ми перебуваємо»
Газети читають і на фронті. Незважаючи на те, що сьогодні носити «бібліотеку» в кишені — дуже зручно. Інтернет — це доступ до найновішої інформації, а газета — джерело думок і емоцій. Вона має своєрідний запах, ілюстрована, що поглиблює сприйняття тексту, тому її хочеться тримати в руках
Так характеризує наше видання боєць із села Забужжя Любомльського району.
— Ми — військовослужбовці 14-ї ОМБр, яка дислокується у Володимирі–Волинському, — чую голос у телефонній слухавці Олександра Куришка, офіцера відділення морально–психологічного забезпечення. — Виконуємо бойові завдання і майже весь час перебуваємо в зоні проведення ООС. У нас служать хлопці з різних областей, але чимало саме з Волині. І тому нам важливо прочитати про те, що відбувається вдома. Звісно, найперше цікавить тема популяризації збройних сил. Якщо 2014–й був роком патріотичного сплеску, то зараз вже починає перемагати буденність. Тому що більшість людей бачить війну лише по телевізору, вона відходить на другий план. А тут для нас будь–яка звістка з рідних країв дає можливість забути, де ми є, і хоч на мить подумки побувати вдома.
За цивільною освітою Олександр — журналіст, пішов на фронт на початку 2015–го, у четверту хвилю мобілізації. Тепло відгукується про своїх колег — офіцера–психолога Анастасію Рижанову та старшого офіцера Олександра Хлисіка, яким теж припала до душі газета «Волинь».
— Людям на фронті цікаво дізнатися останні новини — чим живе країна, що відбувається в рідному краї, про бійців… Ми дякуємо за можливість читати про це на сторінках вашого видання, — говорить Олександр Сергійович.
«На Західному фронті без змін», — цитую німецького письменника Еріха Марію Ремарка. Бо ж війна триває і на Сході, щодня хтось стає Героєм… І поки бійці утримують лінію оборони в донецьких степах, тримаємо її тут, на газетних шпальтах. Ми працюємо для наших читачів, особливо тих, які зараз на передовій. Вони мають знати, що ми про них думаємо…
Людмила ВЛАСЮК.
«Заборонений» — фільм, якого давно чекало українське суспільство
Є такі кінострічки, які не варто оцінювати як високомистецькі. Їхнє призначення в іншому: їх мають побачити щонайбільше людей, почути навіть у найвіддаленішому селі
Як–от «Чорнобиль», про «недосконалість» якого йшлося в інтернеті ціле літо; «Червоний», на зйомки якого із зачарованими поглядами тікають із пар студенти волинських педколеджів. Так сталося й із «Забороненим» — фільмом, якого давно чекали в Україні.
Як серйозно налаштований глядач, я спочатку прочитала однойменну книжку і тільки потім відвідала кіносеанс. Кілька спостережень над прочитаним: і листів, і віршів уміщено в книзі достатньо — експрес–знайомство зі Стусом–поетом гарантоване; книжку можна прочитати за дві години; за нею легко вивчати українську мову — особливо тим, хто тільки починає чи хоче вдосконалити мовлення та граматику.
Тим, хто прагне більше імен, доказів, фактів з особистого життя і загалом хроніки про те, що значило бути інтелектуалом у минулому столітті, раджу читати «Справу Стуса» (упорядник Вахтанг Кіпіані).
Кіно спочатку гарне й тепле, але потім вражаюче і страшне: важко усвідомлювати, як система може знищити людину. Чи то акторам вдалося ліпше зіграти драму, але найсильнішою виявилася саме остання, третя частина (за висловом самого Стуса, «цікава мука й нецікаве щастя»). У стрічці можна побачити Стуса — європейського інтелігента. Думаю, актора Дмитра Ярошенка ще довго впізнаватимуть саме за цією роллю.
Після перегляду фільму захотілося подякувати творцям за те, що вони висвітлили одну з багатьох болючих, важливих і непростих тем нашої історії. І книга, і стрічка формують те конче необхідне уявлення про Василя Стуса, яке має бути в кожного українця.
Тим, хто читав негативні відгуки в мережі й чув про низьку відвідуваність кіно, хочу сказати: зала була майже заповнена, навіть чоловіки ледве стримували емоції, а під час титрів лунали оплески.
Галина МИКИТЮК.
Золоті слова
«…гаряче нестерпно — тягнуться ночі, важчають звуки…
хтось їздить у «мерсі» з відкинутим верхом,
хтось — у танку з відчиненим люком…»
Дмитро ЛАЗУТКІН, український поет, журналіст, телеведучий.
18 вересня
Сонце (схід — 6.57, захід — 19.27, тривалість дня — 12.30).
Місяць у Тельці. 19—20 дні Місяця.
Іменинники: Михайло, Кирило, Андрій, Макар.
19 вересня
Сонце (схід — 6.58, захід — 19.25, тривалість дня — 12.27).
Місяць у Тельці, Близнятах. 20—21 дні Місяця.
Іменинники: Євген, Іван, Сава.
«На синю синь води лягла від хмари тінь ...»
Микола Вінграновський поетичним рядком нагадує, що вже осінь ступила на поріг
За прогнозом чергового синоптика Волинського обласного гідрометеоцентру Лесі Пасічник, 18 вересня — хмарна погода, невеликий дощ. Вітер північно-західний, 7–12, місцями пориви 15 – 20 метрів за секунду. Температура повітря вночі 5–10 градусів тепла, вдень — 10–15. 19-го — мінлива хмарність, уночі без істотних опадів, удень місцями короткочасний дощ. Вітер західний, 7–12, вдень місцями пориви 15–20 метрів за секунду. Температура повітря вночі — плюс 3–8, вдень — 11–16 градусів.
За багаторічними спостереженнями, найтепліше 18 вересня було 1947 року — плюс 29,6, найхолодніше — 1977-го — 0–4 градуси вище нуля.
Температура води в річці Стир — 12, в озері Світязь – 15 градусів тепла.
У Рівному 18 вересня сонце буде рідко з’являтися з–за хмар. Удень очікується дрібний дощ, який до вечора повинен закінчитися. Температура повітря 6–12, 19–го — 7–13 градусів із позначкою «плюс».
