«Та хто ж знав, що тітка Федора п’є його лише вприкуску?»

Грицько ГАРБУЗ

На цьому місці ми поставимо три крапки в листі нашої читачки Марії Денисівни Книш із села Смідин Старовижівського району Волині і повторимо запитання, відповідь на яке ми вже почали давати.

«Гарбуз із секретом» — ​47 (2019)

Він, на жаль, не гарбузовий родич, але животиками ми, буває, ну дуже схожі. Щоправда, всередині його черевця — ​справжня сауна. Має одну руку — ​та й та знаходиться на спині. А ще — ​довгий ніс із решетом. На голові у нього — ​гуля…

Проте ви на це не звертаєте уваги: він же вам як рідний. Є у кожній хаті. І завдяки йому не тільки розмова стає цікавішою, а й здоров’ячко прибавляється…

Що за предмет знаходиться в гарбузі?

Продовжуємо цитувати пані Марію: «Цього разу, на мою думку, у гарбузі заховано чайник–заварник. Його «черевце» — ​це сауна, де запарюється чай, і кришечка обов’язково з гулею, і в носі решітка, щоб в чашку з рідиною не попадали чаїнки…

А ще в нашій родині з чаєм як напоєм пов’язана кумедна історія. Якось до нас в гості приїхала мамина сестра з Владімірської області Росії. Було це десь у 1960–х роках. Тоді без чаю гостина не обходилась. І цукор у нас був, і заварка. Та хто ж знав, що тітка Федора п’є чай лише вприкуску? А для цього треба цукор–рафінад. У нас його тоді не було. Оббігали всіх родичів, усіх сусідів — ​нема! Не пам’ятаю вже, як пила чай тітка, а от сусіди ще довго згадували цю оказію (у Гарбуза в колекції є схожа історія, коли йому в далекому поліському дитинстві родичі з Архангельської області Расєї диктували рецепт, де обов’язково потрібен був «сахар–песок», і він твердо був переконаний, що треба і цукор, і пісок, але дивувався: «І як цей пісок можна їсти?». — ​Г.Г.☺).

Газету вашу я передплатила знову, поки що на І півріччя, але квитанції висилати не буду. Сама газета — вже подарунок. Ваша вдячна читачка Марія Денисівна Книш із села Смідин Стровижіського району Волині».

Пані Маріє, ваш лист — а ми процитували лише невеличку його частину, — що розповів нам багато нового про чай (навіть легенди), став переможцем конкурсу історій серед читачів, як шукали правильну відповідь. І за це ви отримаєте спеціальний приз — ​150 гривень.

Ще 100 гривеників за іншу оповідь поїдуть у Ковель Волинської області. «Чайник — ​перше, що спало на думку. Тим паче, що недавно здійснилась моя мрія і мені подарували інфузійний чайник–заварник гунфу для заварювання чаю методом проливу, — ​написала нам Ірина Малиновська. — ​Чули про такий? Чайник цей без животика, підтягнутий і стрункий (на фото)! Ох і класна штучка, особливо якщо любите ганяти трав’яні чаї! Однозначно — ​рекомендую!

… Протягом літечка я сушу різні запашні трави і квіти: м’яту, нагідки, молоді листочки берези, смородини, суниці, темні чорнобривці, цвіт яблуні, верес… Потім комбіную і заварюю чудодійні чаї! Основа — ​завжди зелений чай «Ган Паудер».

Так от, цей мій новий чайничок запарює травичку в окремому контейнері. Потім я натискаю кнопку на кришечці, і пахуча настоянка через фільтр зливається у нижню ємність. Не треба цідити траву зубами! ☺

Придумали цей модний чайничок–заварник китайці, як і його прародича — ​першого чайника із глини. Тепер маю вдома модернізовану китайську чайну церемонію! Тож при нагоді запрошую на чай! ☺».

Пані Ірино, ми обов’язково якось скористаємось вашою пропозицією, тим паче, підозрюємо, що не тільки чаєм ваша ковельська хата багата. ☺

А серед 52 учасників, хто надіслав есемески з правильною відповіддю — ​словом «чайник–заварник», ​ми знову вдалися до жеребкування. Його провів на свято Миколая найстаріший наш редакційний Миколай — ​Микола Васильович Денисюк. Тож вердикт такий: володарями 100 гривень стануть Василь Гумен із селища Степань Рівненської області («Я живу в будинку престарілих у Степані Сарненського району, і туди приходить «Цікава газета на вихідні». Я її дуже люблю читати і вже виглядаю. Двічі розгадав завдання в «Гарбузі», а виграв ось уперше. Дякую!») і Антон Міщинський із Володимира–Волинського («Цього разу не треба було й інтернету, щоб знайти відповідь. Давненько такого не траплялось», — ​щиро здивувався студент Володимир–Волинського педагогічного коледжу імені А. Ю. Кримського).

Переможцям нагадуємо: щоб отримати свої чесно зароблені гроші, треба надіслати на адресу редакції копії першої та другої сторінок паспорта та ідентифікаційного коду (номер телефону нашої бухгалтерії: (03322)
72–71–07).

А нам час оголошувати останнє у 2019 році запитання.

«Гарбуз із секретом» — ​52 (2019)

«Зізнаюсь, давно я не читав творів, де нема кохання–зітхання–шурів–мурів там усяких. Щоправда, десь наприкінці головному герою таки кажуть, що після відпочинку йому знайдуть ту, яка не буде розкидатися гарбузами… ☺ А твір, скажу я вам, — ​крутий. Класика є класика. Хоча коли спочатку познайомився з героєм і тим, чим він цікавиться, в голову чомусь прийшла дурнувата пісенька російського гурту «Дюна» з часів моєї гарбузячої бурхливої молодості:

Если б было море пива –

Я б дельфином стал красивым,

Если б было море водки –

Стал бы я подводной лодкой…

Хоч ми і зараз ще трохи «магьом». Тож слинка потекла, коли головний герой своє хобі (не роботу!), яке називав іменем графічного позначення музичних звуків, поєднував із випиванням 50 грамів, котрі закушував огурчиком соленим чи ябком квашеним… Правда, на відміну від тексту пісні, градус він понижував, і при цьому вважав п’янство непристойним.

Бо інтелігентного був роду. Тож найбільшу насолоду йому приносило не розпивання спиртного, а інше заняття, що було наслідком його хобі. Ті хвилини чи навіть години він називав співом. За що, власне, і поплатився життям, бо в усьому місті майже не було людей, які могли б його зрозуміти і підтримати.

Що за книгу, назву якої не раз і ви вживали, ми заховали в гарбузі?

Слово–відповідь треба надіслати до 10 січня 2020 року тільки у вигляді sms–повідомлення на номери: 0501354776 і 0672829775 (наприклад: «М’яч», «Три ведмеді», «Оксана Лукашук»).

Увага: з одного номера можна відправляти лише одне sms! Цей номер і братиме участь у жеребкуванні при розіграші призових 200 гривень, якщо правильних відповідей буде більше двох. А ще спеціальний приз — ​150 гривень — ​отримає той, хто в листі на поштову адресу (43 025, м. Луцьк, просп. Волі, 13) чи електронну ([email protected]) найяскравіше опише, як шукав чи шукали правильну відповідь.

До зустрічі у новому році!