Навіщо соціолог Ірина Бекешкіна радить носити в рюкзаку чужі консервні банки? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.30 € 30.83
Навіщо соціолог Ірина Бекешкіна радить носити в рюкзаку чужі консервні банки?

За роки заняття соціологією Ірина Бекешкіна навчилася навіть найбільш невтішну статистику сприймати з оптимізмом. У цьому, запевняє вона, і криється секрет соціолога: аналізувати, а не просто читати результат.

Фото dif.org.ua.

Навіщо соціолог Ірина Бекешкіна радить носити в рюкзаку чужі консервні банки?

У цієї жінки годі випитувати рецепти пирога чи квашених помідорів. Вона з тих, хто побутові проблеми розв’язує швидко, з мінімальними затратами часу і зусиль, у тому числі й моральних. Ірина Бекешкіна завжди і вся у роботі. Вона працює з тим, що годі потримати в руках чи розгледіти під мікроскопом, тому, зізнається, навіть дорогою додому не може «вимкнути» у собі професіонала

Її стихія — ​соціологія і головна складова цієї науки — ​думка людей. «Мені дуже цікаво жити, — ​зізнається пані Ірина. — ​І це, я вважаю, позитивна риса. Неможливо собі уявити соціолога, приміром, у навушниках, який уткнувся в смартфон у метро. Ця людина апріорі не з нашої касти. Спостерігаю за життям. Я його слухаю. Уловлюю не тільки в анкетах, а й на вулицях. З облич, фраз людей, які проходять повз… Усе це — ​моя робота».

Пані Ірина — ​спеціаліст у галузі політичної соціології, є директором найавторитетнішого у цій царині фонду «Демократичні ініціативи».

Їй довіряють і прості люди, і ті, чиї політичні рейтинги вона складає та коментує. Два роки поспіль потрапляла до списку 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус».

Що б не відбувалося зі мною, з іншою людиною, я завжди впевнена, що можна щось зробити. Головне — ​правильно визначитися з тим, що саме.

Та попри високі професійні досягнення вона дуже лаконічно підсумовує, як сама зазначає, головну істину, яку за багато років пізнала про соціум: «Усі люди різні. Не можна їх міряти по собі. Ти це можеш, а інший — ​ні. І в цьому немає великої проблеми. Це просто інша людина. Але я, на жаль, зрозуміла це досить пізно. Є люди «червоні» — ​лідери в усьому, «сині» — ​логічні й структуровані, «жовті» — ​орієнтовані на соціум і «зелені» — ​ті, котрі прагнуть комфорту. Ми — ​різні, тому нам подобаються теж різні люди. А це вже робота для соціолога — ​виявити, кому і що близьке». Жартома на цю ж тему «різнокольоровості» ділиться секретом, що відповідає на найчастіше запитання про ідеального кандидата в президенти: «Ним може бути тільки Господь Бог, котрий зійде на землю, і не інакше».

Ірина Бекешкіна має раціональне та логічне пояснення всьому, що відбувається, від дрібниць до глобальних речей. Таку рису характеру довго плекала в собі і нарешті навчилася нею користуватися на повну: «Що б не відбувалося зі мною, з іншою людиною, я завжди впевнена, що можна щось зробити. Головне — ​правильно визначитися з тим, що саме. У мене може бути відразу кілька планів. Наприклад, коли риюся в хаосі своєї сумки і не можу знайти ключі, в голові автоматично виникає план, що я робитиму, якщо їх не знайду. Щоправда, поки що ключі завжди знаходилися. Не знаю, звідки цей оптимізм. Можливо, це тому, що багато чого в житті зрештою вдавалося. Поки ми живі, нічого не вирішено остаточно. Це мій девіз».

А ще жінка ніколи не забуває про сформульований нею ж самою принцип консервної банки і щиро радить кожному його випробувати. Суть його проста: коли тобі важко, сил іти вже немає і ти клянеш усе на світі — ​візьми в товариша консервну банку й поклади у свій рюкзак. Ти відразу відчуєш себе сильним і могутнім, на кого той, хто йде поруч, може покластися. Це суперечить усім законам фізики, але відповідає законам психології. І в житті — ​так само. Якщо тобі погано, візьми чиюсь «банку». Допоможи тому, кому ще важче.

Ірина Бекешкіна про: …довіру: «Волонтерам вірять більше, ніж церкві»

«Зараз немає довіри фактично до всіх державних інституцій, за винятком армії. Довіряють ще церкві, волонтерам, громадським організаціям. До речі, волонтерів люди цінують дуже високо. Довіра до них навіть вища, ніж до церкви. Після Революції гідності майже вдвічі зросла кількість громадян, які давали гроші чи якусь матеріальну допомогу не лише на армію, а взагалі на якісь громадські потреби. З 26% до 47%, тобто різко зросла… Вже стандартно найбільш активний в цьому плані є Західний регіон. На жаль, чим далі на Схід — активність падає. Хоча дуже потрібно, щоб було навпаки».

цінності: «Законослухняність — ​в аутсайдерах»

«Ми проводили дослідження, які цінності є основними для людини. На першому місці, поза конкуренцією — ​свобода. На другому — ​справедливість. А от законослухняність — ​в аутсайдерах. Те, що цінність свободи й справедливості не врівноважується повагою до закону, свідчить про певний анархізм, притаманний нашим людям».

перспективи: «Нам показують, що все дуже погано»

«З погляду соціології, в нас узагалі дуже цікава країна. Власні перспективи люди оцінюють ліпше, ніж країни. Коли запитуємо, чи зміниться ваше життя на краще наступного року, більшість упевнена, що так. А якщо ми ставимо те саме запитання, але щодо країни, більшість відповідає, що буде так, як є. При цьому досить багато вважають, що ситуація в державі зміниться на гірше. Своє життя ми в змозі оцінити більш–менш реалістично. А як оцінити життя країни? Дивлячись телевізор? 75% населення отримують інформацію з телебачення. А там показують, що все дуже погано».


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.