Вакансій є багато. Але насамперед запитають, який у вас вік?
Йдіть геть, старі і хворі!
На роботу потрібні молоді, швидкі і... довгоногі
…Довжелезний коридор готелю одного з польських підприємств. Біля вхідних дверей — три жінки з валізами до пояса. Видно, втомлені з дороги; добре було б відпочити, але стоять, чекають коменданта.
Хвилин через сорок у коридорі чується ляскітливий голос, від якого аж дзвенить у вухах:
— О Боже, тут що, будинок престарілих відкрили? Куди я вас подіну?! Для таких роботи немає!
Молода жінка і є тим комендантом — така ж українська заробітчанка, як і всі інші, тільки мову польську підучила… Вона махає руками, бо постелі в неї нема (нову забрали ті, хто додому їхав), роботи нема, часу «на всіх отих» нема… А в неї особисте життя може бути?!
Пауза в тому верескові настає після того, як нашій начальниці передзвонює заступник генерального, на запрошення якого і приїхали жінки до праці. Знаходяться місця в готелі і навіть робота — через дві години в нічну зміну. Правда, згодом таки зміну визначили ранішню.
З кожним наступним робочим днем ляскітливого крику ставало все менше, бо «престарілі» працювали швидко, добросовісно, так, що молоді дівчата часом виглядали повільнішими. Однак тема «старпьорів» виявилась улюбленою в колі тих, кому за…30.
— Дівчата, а вашим мамам по скільки років? — запитала одного разу «престаріла» Валентина.
— Моїй — 55, а шо?
— А мені теж 55, то вона в тебе, виходить, престаріла!
— Ну… мама…нє–е… — розгублено розтягує білявка і щось «переварює» з острахом на обличчі. Цей страх старості до багатьох приходить на четвертому десятку, до когось — на п’ятому чи шостому…
Страх старості трубить в усі труби — з оголошень про працевлаштування обмеженнями у віці — до 30, 35, 45, ну часом до 55, а як уже десь «робота для пенсіонерів» — пильнуй, бо лохотрон на лохотроні пливе і тим самим поганяє! З огляду на підняття пенсійного віку формується досить конфліктна ситуація: всюди запрошують молодих, швидких і довгоногих, а після 50–ти, як відомо, таких все менше й менше. Після 50 — це фахівці з досвідом. Але досвід на нинішній час — теж спірне питання.
Страх старості трубить в усі труби — з оголошень про працевлаштування обмеженнями у віці — до 30, 35, 45, ну часом до 55, а як уже десь «робота для пенсіонерів» — пильнуй, бо лохотрон на лохотроні пливе і тим самим поганяє!
Щось таки «зламалося» в суспільному ставленні до старості, до віку. Одні кинулися в ботоксову молодість, інші — у відкриту зневагу до тих, кому за… Відомого вченого називають «людиною з минулого», українців, які опинилися в зоні ризику в Китаї, зустрічають протестами на їхній рідній землі. Так дійдемо до того, що покійників на кладовище до викопаних могил не пускатимуть, бо був …не тих поглядів, наприклад.
І тут зникають слова. Така собі «хвилина мовчання». Але й ця хвилина буде дуже різною для людей, які нікуди не виїжджали з України, і для людей, які назбирали вагон стресів у чужій країні, і ще більше отримали в…своїй. Подібне ставлення — як до небажаної дитини в сім’ї… А, може, це «зламане» ставлення до старості і небезпеки проявляють ті небажані діти, які виросли і тепер… віддають іншим те, з чим самі жили?
«Доброта — це своєрідний податок, який кожен із нас повинен платити за право жити на цій планеті», — каже всесвітньо відомий автор книг канадський письменник Робін Шарма. Одна з них, до речі, називається «Хто заплаче, коли ти помреш?»
Урок 1: Лікування хвороби, в тому числі й суспільної, починається з визнання, що хвороба є: страх. Байдужість. Зневага до старості.
Урок 2: «На смертному одрі ти ніколи не будеш жаліти за тим, що мало часу був на роботі, але найбільше люди жаліють за тим, що мало тепла віддали рідним», — каже «монах, який продав свій Ферраpi».
Анастасія ПЕЦЕНЮК, дослідниця європейського заробітчанства
