Що робити, коли люди кажуть про дезінфекцію повітря від коронавірусу? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.75 € 30.32
Що робити, коли люди кажуть про дезінфекцію повітря від коронавірусу?

Оксана Мороз: «Одні поширюють тонни нісенітниць, а інші панікують».

Фото youtube.com.

Що робити, коли люди кажуть про дезінфекцію повітря від коронавірусу?

Телефонне повідомлення, що літаки кропитимуть «волинське» повітря, переслало мені аж троє людей. Наступного дня прийшло ще одне: гуляти з дітьми заборонено, бо оштрафують згідно з Кримінальним кодексом. Ще й був підпис, щоб переслати десятьом друзям! Не на таку напали! Живісінькі віруси, тільки інформаційні! На чорному фоні, щоб було страшніше, але без згадки, хто повідомляє, і з помилками. Кому вигідно ще більше розхитати людей, обмежених у звичних діях, насторожених? Владі?

У цей час я саме «здолала» книгу нашої землячки Оксани Мороз з назвою «Нація овочів?». 37-літня авторка (родом — ​із Нововолинська) пише саме про це — ​як навчитися «чхати» на ляльководів. Про себе каже: «Майже 20 років я працювала на вірусмейкерів, які займаються маніпуляцією громадської думки. Мої колишні клієнти — ​топполітики і бізнесмени, про яких чув кожен українець».

Цей досвід їй не сподобався, тож Мороз роботу покинула, але мовчати не може. Пояснює: хоче, аби українці вміли опиратися маніпуляціям, які сильні світу цього задля влади використовують направо й наліво. Про перебірливе, скептичне, вибагливе ставлення кожного з нас до новин я розпитала в неї ще й під час інтерв’ю.

На зустріч Оксана Мороз несподівано прийшла з татом. Мовляв, мешкає у Києві, а він — ​тут, тому користаються кожною нагодою, щоб побачитися. Почала з того, що прагне, аби українці навчилися опиратися брехні, яку дуже вміло подають під соусом «правда». «Без інформаційного імунітету людьми керуватимуть такі, як я, а не вони самі», — ​відверто каже Оксана.

Більшість маніпуляцій зводиться до того, щоб людину зачепити емоційно — ​й вона відреагує, не аналізуючи. 

Ще не вистиглий приклад — ​каміння з Нових Санжар. Питаю-стверджую, чи могло воно полетіти в автобуси з евакуйованими й у якомусь з волинських сіл? Вона погоджується й додає, що у будь-якому разі люди в тому не винні! Бо роками не мають навіть шансів почати комусь довіряти, окрім себе: влада, суди, правоохоронці, медики — ​кожен із цих соціальних інститутів має зіпсовану або підмочену репутацію. Тож дії й слова з телевізора завжди викликають сумніви, навіть коли правдиві. А якщо не маєш на кого опертися при суспільній небезпеці, тоді усім керує страх. У наляканих, невпевнених вибити ґрунт з-під ніг найлегше. Повідомлення на телефон, що на Полтавщину «везуть заражених» були справжнім інформаційним вірусом, тобто спеціально запущеною брехнею.

Потрібно сортувати засоби масової інформації на ті, яким можна довіряти, й решту. Оксана Мороз наводить приклад: «От інформагенція «ЛІГАБізнесІнформ» проаналізувала, що вся паніка щодо Нових Санжар йшла через телеканали, контрольовані одіозним Віктором Медведчуком (NewsOne, «112 Україна» і ZIK. — ​Ред.) Якщо люди зрозуміють, що є ЗМІ, які нічого спільного з українською позицією не мають, і перестануть їх дивитися, якщо не будуть читати пресу, далеку від журналістики, то це стане першою цеглинкою у змінах». При цьому треба мати силу «вирвати» себе з того отруйного ґрунту. Бо ж подобається, коли з телевізора лунають нібито наші думки, сварять владу, але між тими 50 відсотками часу, присвяченого відображенню потреб «маленького» українця, є 50 процентів того, що не потрібно ані Україні, ані її людям. Фахівчиня каже: як конче хочеться те дивитися, то нехай, але тоді варто повсякчас нагадувати собі, що це канал такого-то олігарха.

 

 Зорієнтуватися, куди яке медіа гне, а яке прагне незалежності, допоможе механізм «діти до батьків». Є інформація, що нагнітається, подається однобоко, — ​добре б кожному обговорити це з авторитетною людиною. Бажано з молоддю. Авторка книги про інформаційну гігієну каже: «Наприклад, тато питає у мене — ​я розповідаю: якщо ти любиш дивитися, приміром, «Прямий» канал, то дивися, але пам’ятай, що він має певного власника, який комунікує через нього свої повідомлення людям. Тож, коли щось тебе зачепило, перевір, як про це кажуть на інших каналах чи пишуть в газетах». Мовляв, інформаційна гігієна така ж важлива, як і особиста!

Соцмережі, нагадує Оксана Мороз, — ​це не ЗМІ. За статистикою 2019 року від організації «Інтерньюз-Україна», 68% українців дізнаються новини із соціальних мереж. Мова про Facebook та інші. Певна річ, вірусмейкери на цьому полі працюють дуже інтенсивно. «Більшість маніпуляцій зводиться до того, щоб людину зачепити емоційно — ​й вона відреагує, не аналізуючи: натисне лайк, поширить, прокоментує. (Наприклад, типове неправдиве повідомлення, що хлопчик виграв на олімпіаді, але про нього не розповідає ніхто, давайте виправимо несправедливість). То треба пояснити батькам, що, якщо натискаєте лайк чи інше, ця інформація більше поширюється, її бачать ваші друзі. Одночасно більше читають інші дописи автора. Такий принцип роботи соцмережі. Тобто не допомагайте вірусмейкерам!» — ​наголошує комунікаційниця. З іншого боку, маємо пам’ятати, що нашу стрічку у соцмережі формує за певним алгоритмом сама система Facebook. Тож ми читаємо те, що нам підібрали, залежно від того, кого маємо «у друзях» і чиї повідомлення «схвалюємо» або коментуємо. Але на дописи-думки наших знайомих в інтернеті не можна покладатися, як на новини ЗМІ!

Цитата з книги:

«Рецепт простий: усе, що стосується політики, потрібно піддавати сумніву і перевіряти ще раз. Абсолютно все. Навпаки, найгірше, що можна зробити, — ​це почати комусь сліпо вірити, а когось — ​сліпо ненавидіти».

Зверніть увагу! 

Приклад типового вірусного допису в соцмережі: «Чоловік моєї сестри працює охоронцем у Кабміні. Він чув, як прем’єр, ідучи коридором із головою НБУ, обговорював крах банку «Укрпромспецфінанс» у понеділок. Людоньки, забирайте звідти гроші».
Для чого такі пости з’являються: для розхитування ситуації в країні, в окремій галузі, організації або компанії. Для модерування суспільних настроїв. Найчастіше така пастка створюється при нестабільності.
Як працює пастка: люди схильні отримувати інформацію від таких самих простих людей, як вони. І довіряють таким відомостям значно більше, ніж офіційним версіям.
Як розповсюджують: штучно, тобто ботами, і динамічно, тобто через ЛОМів (з російської — ​«лидеры общественного мнения»). Вони пишуть проплачені пости і натяками або прямо говорять такі ж тези, які вже були вкинуті через «звичайну людину».
Що з цим робити: перевіряти інформацію в нормальних ЗМІ. А також розпізнавати штучну розгонку, яка і є однією з ознак замовності цієї інформації.
Найпоширеніший факт, що показує штучність розповсюдженої  інформації, ​коли коментарів та поширень понад третина від кількості лайків.

Оксана КОВАЛЕНКО, редакторка відділу листів і зв’язків з читачами