Після фронту не страшна й Антарктида - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.29 € 33.55
Після фронту не страшна й Антарктида

Незабаром Ігореві Дейнеці лікарняні палати і військове минуле будуть тільки снитися. Попереду на цілий рік — ​океан, лід, пінгвіни і колеги-полярники.

Фото visti.rovno.ua.

Після фронту не страшна й Антарктида

До крижаного континенту анестезіолог із Рівного Ігор Дейнека вирушив… із фейсбуку

Через коронавірус експедиція ще досі в дорозі

Кінець березня — ​час традиційного виїзду українських полярників до Антарктиди на дослідницьку станцію «Академік Вернадський». Іноді, хоч і з ризиком, можна встигнути доїхати до неї, якщо стартувати з дому у квітні. Проґавиш тиждень–два — ​і океан біля південного материка сковує крига, яку вже нічим не здолаєш.

Цього року наші вчені добираються до місця призначення у вкрай екстремальних умовах. Через запроваджені урядами багатьох країн карантини і заборону міжнародних авіаперевезень українська команда мусила повернутися з півдороги до Києва. Якщо дипломатам вдасться домовитися, вчені ще раз спробують дістатися точки призначення. Поки ж на батьківщині в усіх перевірили стан здоров’я. На щастя, результати в нормі. Полярникам дозволили знову рушати в далеку дорогу.

Команда зараз перебуває в чилійському місті Пунта–Аренас на березі Магелланової протоки і проходить там обов’язкову обсервацію. Тільки після неї зможуть продовжити шлях до Антарктиди кораблем. Не вийде — ​тоді хоч запас провізії доведеться доставити на станцію, аби зимівники, які зараз там живуть і працюють, мали як протриматися ще один рік.

Якщо дипломатам вдасться домовитися, вчені ще раз спробують дістатися точки призначення.

«Аномально тепла зима посприяла тому, що можна ще затриматися на суші. В Антарктиці цьогоріч теж була високою, тож акваторія станції залишатиметься вільною від криги впродовж усього квітня. Бо у «нормальні» роки станція закривається кригою вже після першої декади квітня», — ​пояснив керівник Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий.

Українська антарктична станція «Академік Вернадський» розташована на острові Галіндез архіпелагу Аргентинські острови (її координати — 65°15′ пд. ш., 64°15′ зх. д.). До 1996 року це була британська станція «Фарадей».
Українська антарктична станція «Академік Вернадський» розташована на острові Галіндез архіпелагу Аргентинські острови (її координати — 65°15′ пд. ш., 64°15′ зх. д.). До 1996 року це була британська станція «Фарадей».

 «Не знав, що там проводять стільки досліджень»

Склад експедиції–2020 став наймолодшим за весь період (середній вік її учасників — ​37 років) і наполовину складається з новачків. Усі вони з настороженістю та цікавістю переживають перипетії, які супроводжують їхню подорож. Уперше в команді дві жінки — ​біолог Євгенія Прекрасна та дослідниця гідрометеорології й океанографії Анна Соіна. Серед 12 майбутніх полярників — ​і лікар із Рівного, анестезіолог із більш як десятирічним досвідом Ігор Дейнека. Це його перша зимівля.

Ігорів шлях до Антарктиди стартував із соціальних мереж.

«Інформацію знайшов у фейсбуці зовсім випадково. Я ще до цього моменту знав, що в Україні є антарктична станція, але для мене розмови про тамтешні дослідження були ніби якимсь закритим клубом. Тож із цікавості відкрив анкету і почав дивитися, за якими критеріями відбирають учасників. Бачу, що ніби підходжу. Що головне: туди потрібен був лікар, який може працювати у сфері медицини критичних станів. Це, наприклад, анестезіолог, травматолог, навіть сімейний лікар. Ну і заповнив анкету».

Про купу організаційних моментів, ситуацію на роботі, реакцію сім’ї почав думати вже згодом. Але знав: дійсно близькі йому люди однозначно підтримають. Вони цінують Ігореве прагнення розвиватися і вчитися: «Моє рішення родина усвідомила не одразу. І це природно, бо експедиція небезпечна. Але мені дуже пощастило з дружиною, вона справді мене розуміє. У неї є досвід відпускання мене на досить довгий період. І я їй насправді дуже вдячний: якби не вона, я і не наважився б зробити такий важливий крок».

Ця поїздка для Ігоря — ​не просто подорож. Адже будь–хто, у кого є гроші, може потрапити на станцію.

«А от на рік туди поїхати і кинути виклик насамперед самому собі — ​то, мабуть, як політ у космос, — ​переконаний медик. — ​До цього моменту я й не знав, що представники нашої країни стільки досліджень там проводять! І за деякими напрямами ми перебуваємо на вістрі світової науки. Це геофізичні, океанографічні, біологічні, метеорологічні, зоологічні напрями…»

Після Антарктиди Ігор планує повернутися в лікарню. Каже, ніколи не думав про зміну улюбленої професії.
Після Антарктиди Ігор планує повернутися в лікарню. Каже, ніколи не думав про зміну улюбленої професії. 

«Навіть зуби лікуємо»

На станції «Академік Вернадський» Ігореві доведеться випробувати себе у ролі лікаря надзвичайно широкого профілю. Експедиція — ​це тривала ізоляція. Чоловік каже, що перед поїздкою команді проводили багато тренінгів і перевіряли психіку. Адже дуже часто дрібниці, на які люди не звертають уваги у звичайному середовищі, в ізольованому колективі можуть перерости в конфлікти:

«Мені, як лікарю, потрібно намагатися не брати участі в суперечках, розраджувати людей, у яких будуть проблеми, зокрема, психологічного характеру. В медичному плані теж може бути що завгодно, тому навіть зуби лікуємо».

Ігор Дейнека вже має досвід роботи в екстремальних ситуаціях. У 2015 році його мобілізували. Більше року медик пропрацював у складі передових хірургічних бригад, які надавали безпосередню оперативну допомогу пораненим у лікарнях та госпіталях на лінії розмежування. І тоді родина (у сім’ї Ігоря підростає двійко малих дітей) його з розумінням відпустила. Їхні спокій і віра передалися чоловікові.

Він упевнений, що і з поїздкою до Антарктики також буде все добре. Тривоги додає хіба загроза коронавірусу. На самій станції посилені заходи безпеки. Наразі до неї обмежено доступ туристів та заходження суден. Там є приміщення для обсервації, лікарня, сучасне медичне обладнання, що дає змогу робити навіть операції. Додатково антарктичний центр закупив кисневий концентратор та балони з медичним киснем, оновив медпрепарати.

​Фронтовий досвід тільки на руку в екстремальній роботі за тисячі кілометрів від дому.
​Фронтовий досвід тільки на руку в екстремальній роботі за тисячі кілометрів від дому.

Ігор Дейнека — ​не перший полярник із Рівного. До цього в Антарктиду їздили Роман Братчик (має три зимівлі), Олександр Міхо (дві зимівлі), Павло Тарасович та Ігор Клубук (по одній). У парку Шевченка в цьому обласному центрі навіть є спеціальний пам’ятний знак, присвячений рівненським полярникам.

За матеріалами rivne.rayon.in.ua, visti.rovno.ua, suspilne.media.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.