Руки професора Образцова заміняли рентген - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.30 € 33.13
Руки професора Образцова заміняли рентген

Обдарований учений, відомий лікар-терапевт Василь Образцов мав багато учнів і чимало шанувальниць.

Фото health-ua.com.

Руки професора Образцова заміняли рентген

Його називають засновником української терапевтичної школи, геніальним діагностом, чутливі пальці якого дивовижно точно вміли розпізнавати захворювання. А ще знаменитий лікар мав славу «серцеїда»…

Молодим проміняв Петербург на Київ

Народився Василь Образцов у Вологодській губернії, але свою долю він тісно пов'язав із Україною. Як син священника, навчався в духовній семінарії, а по її закінченні попрямував здобувати освіту до Петербурга. Майже всю дорогу заради економії грошей 18–річний юнак подолав пішки. Бо в кишені мав лише подарований хрещеною карбованець, який так ні на що й не витратив, а зберіг, як щасливий талісман, на все життя.

Обдарований хлопець вступив до Медико–хірургічної академії, був одним із найкращих студентів. Під час російсько–турецької війни протягом двох з половиною літ Василь Образцов служив полковим лікарем, щоб заробити на навчання в Німеччині. А у двадцять дев'ять років повернувся до Петербурга, захистив дисертацію й одержав пропозицію вступати до аспірантури і готуватися до професорського звання. Але молодий учений відмовився: стипендій тоді не було, тож мусив заробляти.

Образцов виявив бажання працювати в Києві, який приваблював його як осередок наукового університетського життя. Тут він розпочав приватну практику, швидко уславився віртуозним діагностуванням та здобув визнання. Ставши на ноги, створив сім'ю — одружився з дочкою купця Олександрою Гужиною.

У 1887 році Василя Образцова, вже відомого і шанованого спеціаліста, обрали за конкурсом завідувачем терапевтичного відділення Олександрівської лікарні, яке розташовувалося у двох дерев'яних неопалюваних бараках. Власним коштом учений облаштував лабораторію: купив два мікроскопи, необхідні прилади, реактиви. Прагнув поєднувати роботу з науковою діяльністю.

Опоненти стверджували, що промацати шлунок чи кишківник неможливо, і вважали це шарлатанством. Однак діагнози, встановлені Василем Образцовим, майже завжди підтверджувалися під час операцій або розтинів.

Стати професором Київського університету допоміг випадок: захворів генерал–губернатор Драгомиров, після невдалих спроб відновити здоров'я йому порекомендували звернутися до Образцова. Той зумів вилікувати впливового пацієнта — і незабаром уже читав лекції студентам. Будучи завідувачем факультетської клініки, вчений гуртував талановиту молодь, створював свою школу. Найздібніший із–поміж учнів — Микола Стражеско — згодом став зятем свого наставника.

Понад 130 років тому Василь Образцов розробив методики пальпації черевної порожнини, перкусії (вистукування) грудної клітки. Він уперше прижиттєво діагностував грижу Трейца, описав апендицит і його форми, а також визначив ентерити як самостійну клінічну форму захворювань. Метод розпізнавання недуг руками спочатку викликав скептичні відгуки в медичній пресі. Опоненти стверджували, що промацати шлунок чи кишківник неможливо, і вважали це шарлатанством. Однак діагнози, встановлені Василем Образцовим, майже завжди підтверджувалися під час операцій або розтинів, а згодом і рентген–обстежень.

В історію медицини вчений увійшов не тільки як талановитий гастроентеролог, а й як кардіолог. Він разом із Миколою Стражеском уперше у світі діагностував інфаркт міокарда та обґрунтував його причину. Коли ж ні інтуїція, ні знання, ні досвід не допомагали в порятунку пацієнта, Василь Парменович, не соромлячись, казав учням: «Не знаю, братці…». І ще з більшим запалом віддавався роботі.

Свою любов віддавав медицині й… жінкам

Окрім улюбленої роботи, як згадують сучасники Образцова, в нього була й інша пристрасть: обожнював прекрасну стать, а звабливі киянки не обминали увагою красеня–лікаря. Через це в житті професора часто виникали проблеми. А якось його навіть викликав на дуель колега, видатний патофізіолог Володимир Ліндеман.

Історія, пов'язана з поєдинком двох науковців університету св. Володимира (нині Національного університету ім. Шевченка), вразила 1908 ро­ку весь Київ.

Коли стало відомо про любовні стосунки між дружиною Ліндемана Варварою Чегодаєвою і майже 60–річним Образцовим, на 20 літ молодший чоловік зрадливої красуні просто на засіданні Вченої ради назвав суперника негідником і кинув йому в обличчя рукавичку. Щоб врятувати життя дуелянтам, їхні приятелі обрали одним із секундантів найвищого серед своїх знайомих — знаменитого хіміка Сергія Реформатського. Той відміряв 12 широченних кроків, щоб відстань між супротивниками була якомога більшою. Кажуть, і пістолети були заряджені холостими. Зрозумівши, що поєдинок виглядає як фарс, Ліндеман відмовився брати в ньому участь. Але все ж через скандал згодом обох професорів притягнули до суду, що не могло не позначитися на кар'єрі Образцова.

Аби вийти з делікатної ситуації, Василь Парменович, маючи на той час законну дружину і двох дітей, не бачив іншого виходу, як одружитися з княгинею Чегодаєвою. Це було справою честі. З Олександрою, яка довго терпіла його зради, мусив розлучитися. Жінка залишилась жити в маєтку з сім'єю доньки і зятя–кардіолога.

Страждаючи від постійних нападів хвороби, професор навіть написав доповідь «Про больові відчуття при захворюваннях серця». Потім стався інсульт, чоловік втратив чутливість правої руки і здатність говорити. 

У другому шлюбі в Образцова народилися донька Євгенія та син Василь. За переказами, коли почалася війна, Варвара Чегодаєва разом із дітьми виїхала за кордон. Більшість професорів, серед них і Микола Стражеско з родиною, в час революції переселилися до Криму. А Василь Парменович у буремні 1917–1920 роки залишився у Києві сам — в охопленому війною місті, яке переходило з рук у руки.

Здоров'я його вже було слабким — із 50 літ Образцов хворів на діабет, згодом у нього розвинулися артеріальна гіпертензія, стенокардія і кардіомегалія. Страждаючи від постійних нападів хвороби, професор навіть написав доповідь «Про больові відчуття при захворюваннях серця». Потім стався інсульт, чоловік втратив чутливість правої руки і здатність говорити. Пацієнти перестали звертатися до хворого лікаря, адже він не міг уже практикувати. І всесвітньо відомого вченого обступили злидні.

Коли на вулиці бачили людину в старенькому потертому сірому пальті, то ніхто не міг впізнати професора Образцова. Його пам'ятали високим, вродливим, із гордою поставою, але хвороби та життєві негаразди все змінили.

Залишившись самотнім, Образцов дуже бідував. Він кілька разів чинив спроби самогубства. У знаменитого лікаря не було грошей, щоб купити дров, і температура в його спальні сягала 2–4 градусів нижче нуля.

На початку грудня 1920 року Василь Парменович захворів на грипозну пневмонію. Колишні студенти, бачачи безпорадність свого вчителя, відвезли професора до лікарні для бідних при Покровському монастирі, де й закінчилося його життя.

Оксана КРАВЧЕНКО.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.