Коли В’ячеслав отямився в палаючому літаку, почав збивати полум’я з друга… - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.30 € 34.40
Коли В’ячеслав отямився  в палаючому літаку, почав збивати полум’я з друга…

На четвертий день після трагедії хлопець вийшов на прогулянку.

Волинь-нова

Коли В’ячеслав отямився в палаючому літаку, почав збивати полум’я з друга…

Рідні і друзі оплакують своїх близьких, які загинули під час катастрофи військового літака під Чугуєвом, розміщують у мережах світлини загиблих і діляться спогадами про них

Молоді, усміхнені, товариські, сповнені надій і амбітні — такими їх пам’ятають друзі і батьки. Вони були різними, але їх об’єднувала любов до польотів, до неба. І воно покликало хлопців. Нагадаємо, що 25 вересня в авіакатастрофі під містом Чугуїв на Харківщині загинуло 19 курсантів Харківського національного університету Повітряних сил, майбутніх штурманів, і 7 офіцерів. Найстаршому члену екіпажу було 42 роки, а наймолодшому — 19. Вони мали завершити політ о 21 годині 50 хвилин, але о 20.40 запросили захід на посадку. А вже через п’ять потому сталася катастрофа. Літак не дотягнув якихось два кілометри до аеродрому. З 20 курсантів і 7 членів екіпажу вижив лише один...

За лічені хвилини до падіння офіцер Олексій Остапенко переписувався з семирічною донькою. Листування не можна читати байдуже.

В опублікованих скріншотах видно, що дівчинка запитує батька, чи все у нього в порядку, а він заспокоює: «Не хвилюйся, усе добре». Пізніше, о 21.16 цікавиться: «Тату, ти живий?», а через хвилину, коли почула про катастрофу, пише: «Тут упав літак».

До аеродрому літак не дотягнув якихось 2 кілометри.
До аеродрому літак не дотягнув якихось 2 кілометри.

 Коли батько перестав виходити на зв’язок, дитина, наче доросла, заспокоювала маму. Мовляв, не хвилюйся. Він мені, певне, ще відповість. «Донька дістала телефон. Я бачу переписку, –говорила Олена, дружина штурмана Олексія Остапенка. — У мене було таке відчуття, що вона наче передбачала все це».

За словами жінки, чоловік після цього трагічного польоту повинен був отримати кваліфікацію першого класу. Олена розповідала, що її Олексій був закоханий у свою професію, він жив роботою і знав, як її робити. «Це було його покликанням. Тому що чогось іншого, ніж літати, він не вмів. Навіть кран замінити не міг, — згадувала вона. — У мене чоловік не розумів нічого, крім літаків».

Він уцілів лише тому, що його прикрили обломки фюзеляжу.

На борту АН-26 були курсанти з різних областей України, зокрема з Волині, та двоє — Ростислав Булій і Віталій Вільховий — із сусідньої Львівщини. Останній дивом вижив під час катастрофи. З тяжкими опіками його з місця трагедії забрала «швидка». Однак, як стало відомо згодом, він помер у лікарні.

Єдиний, хто врятувався, — 20–річний курсант В’ячеслав Золочевський. Про трагедію всього не пам’ятає, бо деякий час був без свідомості. Він уцілів лише тому, що його прикрили обломки фюзеляжу. Хлопець знаходився під ними, наче в капсулі — і вогонь не зміг дістати. Коли отямився, покинув літак, який горів. Після цього взявся ще рятувати Віталія Вільхового. До нього приєдналися й водії автівок, котрі стали свідками аварії. Один із них розповідав, що на її місці горіло усе. Полум’я було дуже сильним. На Віталієві плавився одяг, його розрізали — і він знімався разом зі шкірою.

В’ячеслав Золочевський ще й досі у лікарні, але вже йде на поправку. Лікарі дозволили йому нещодавно першу коротку прогулянку територією шпиталю. Журналістці ТСН, якій вдалося порозмовляти з ним, він повідомив, що того трагічного дня ніщо не віщувало біди. Політ тривав нормально. Курсанти на борту опановували навігацію, запуск двигунів і радіопереговори. Єдине, що відчув Слава, який сидів поряд із кабіною пілота, — різкий крен літака. Отямився вже під палаючим фюзеляжем. Хлопцеві важко згадувати той трагічний день, втрату друзів. Він ще й досі перебуває у тяжкому психологічному стані. Його чекає тривала реабілітація. Тож мама через соцмережі збирає кошти. Хоче, щоб син швидше забув авіатрощу. В’ячеслав, за її словами, з дитинства мріяв стати пілотом, як тато. Але, схоже, трагедія змусила по-іншому подивитися на майбутню професію. Тож хлопець вирішує, чи варто продовжувати навчатися у військовому виші, чи, може, обрати іншу спеціальність. А мамі, як і батькам загиблих курсантів, хочеться почути правду про причину авіакатастрофи, та хто відповість за смерті хлопців, які так любили небо, будували плани на майбутнє.

P. S. Закінчується розшифрування та аналіз «чорних ящиків» літака АН-26. Слідство розглядає декілька версій катастрофи. Серед них є й така: на технічні несправності наклався людський фактор. Члени комісії мають претензії до організації навчальних польотів у виші. Зокрема до того, що курсантів, які перебували на борту, було значно більше, ніж обладнаних навчальних місць. До того ж командир екіпажу на момент катастрофи не мав штатного «правого пілота». На його роль записали курсанта. А це місце міг зайняти лише той, хто налітав відповідну кількість годин як удень, так і вночі. Якби пілот мав досвідченого помічника, можливо, його підказка командиру екіпажу допомогла запобігти трагедії, вважають члени комісії.

Джерело: «Український репортер», Факти, POLITEKA, ТСН.

Нагадаємо, авіакатастрофа Ан-26 під Чугуєвом: у Харкові прощаються із загиблими (Відео).