Така модна «ґаджетотерапія»: що робити, якщо ваша дитина не випускає з рук телефон - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.33 € 30.73
Така модна «ґаджетотерапія»: що робити, якщо ваша дитина не випускає з рук телефон

Оце так!

Фото 18000.

Така модна «ґаджетотерапія»: що робити, якщо ваша дитина не випускає з рук телефон

– Мам, купи мені мобілку, будь ласка! – Куди ж ти телефонувати зібрався? –Та я грати в ігри на ній буду! Усі діти так роблять!

Син такий малий, не має ще й п’яти літ, а уже намагається тиснути на мене залізобетонним аргументом, що в нього має бути незгірш, як у всіх. Не скажу, що він геть неправий, бо маля у візку, яке тримає телефон чи планшет, тепер мало кого здивує. Ця картинка стала для нашого ока нормальною. Писала про дітей і ґаджети не раз, але знову повертаюся до цієї теми після того, як дізналася від близької подруги, на що здатні мерехтливі екрани. За її словами, знайомий хлопчик, підсаджений на ігри в планшеті, роботів і сиреноголових, має порушення сну, впісюється, йому важко лежати спокійно в «тиху годину», а ще він багато кричить, причому зненацька. Такого жодна мама не захоче своїй дитині. Водночас навряд чи хтось з нас уявляє, що тиша і спокій у домі, поки твоє чадо зосереджене за ґаджетом, можуть вартувати настільки дорого! Це якраз той випадок, коли небезпека підкрадається непомітно: ну бо ж що страшного станеться, якщо дитина на кілька годинок довше пограє, тим більше, що сидить собі тихо, нікуди не лізе? Мій хлопчик із таким не бавиться, але мені цілком достатньо впливу мультиків, щоб почати обмежувати його спілкування з екраном. Наприклад, я помітила, що якщо довше дозволити йому побути у світі мультяшних героїв, то він рідше береться за своїх солдатиків і конструктор: усе старається ще «вибити» собі трохи віртуального світу…

Мій хлопчик із таким не бавиться, але мені цілком достатньо впливу мультиків, щоб почати обмежувати його спілкування з екраном.

Читайте також: Діти-роми зупинили поїзд і закидали його камінням (Відео моменту).

Вихователька й представниця вальдорфської педагогіки Ірина Кунинець, з якою ми обговорювали «гаджетотерапію», пояснює це поняття дуже просто: «Це коли легше дати телефон у руки, ніж погратися з дитиною; коли «вона зовсім не хоче їсти, а з планшетом у руках гарно відкриває рота»; коли багато бігає і кричить, а перед екраном затихає, й у домі настає тиша й благодать». Освітянка працює зараз із дошкільнятами, бачить наслідки від неусвідомлених «ґаджетотерапій» та знає, як важко з цим працювати. Тож пані Ірина наголошує: «У дошкільнят ґаджет прибрати легше – їх ще можна переключити на гру, цікаві заняття, спільні прогулянки. Зі старшими складніше. Загалом має велике значення середовище …».

Як подібне виглядає, у цьому випадку краще взагалі не піддаватися спокусі й не починати «лізти в мишоловку».

Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й досі щось винаходять,  – ​діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО, мама


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.