«Особливо небезпечний рецидивіст» і його Україна
Десять років тому, в серпні 2011-го, працюючи на Українському радіо, я одержав редакційне завдання – підготувати сюжет до 20-річчя Незалежності України. Часи були темні та страшні: донецькі янучари, дорвавшись до необмеженої влади, розривали-розкрадали нашу державу нечуваними темпами. З роллю ж головного державного блазня-підтанцьовщика режиму Ахметова–Януковича–Азарова слухняно, натхненно та відповідально справлявся такий собі Вовчик Зеленський з його ПАТ «Студія Квартал 95»
А в тебе завдання – сюжет до 20-річчя Незалежності. Століттями виборюваної НЕЗАЛЕЖНОСТІ, яку ми на очах втрачали. Бо ж було очевидно: головне завдання, яке поставив Кремль перед тими покидьками, – розвал України з перетворенням її на московську маріонетку…
Тож хотілося той сюжет побудувати навколо чогось світлого і справжнього. На думку відразу спав ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ ЛУК’ЯНЕНКО. Людина-легенда, народжена 24 СЕРПНЯ (так-так!!!) 1928 року на Чернігівщині. Комсомолець, а згодом і комуніст, випускник надпрестижного юридичного факультету Московського державного університету. Перед ним відкривалися нечувані кар’єрні перспективи. Проте Левко був українцем, а не малоросом, тож швидко зрозумів, що насправді навколо все якось не так…
Ані відбуваючи покарання, ані вийшовши на волю, Лук’яненко не полишив справу свого життя – він продовжував БОРОТЬБУ ЗА УКРАЇНУ.
У травні 1961 року Львівський обласний суд засуджує Лук’яненка до розстрілу за «виношування ідеї відриву УРСР від СРСР», «підрив авторитету КПРС» та «зведення наклепів на теорію марксизму-ленінізму».
72 доби 32-річний чоловік провів у камері смертників, двері якої могли відчинитися у будь-який момент задля виконання вироку суду… І вони таки відчинилися – правда, Лук’яненка не повели на страту, а зачитали йому постанову Верховного Суду СРСР: «замінити розстріл на 15 років позбавлення волі».
Ані відбуваючи покарання, ані вийшовши на волю, Лук’яненко не полишив справу свого життя – він продовжував БОРОТЬБУ ЗА УКРАЇНУ. У грудні 1977-го знову арешт, його визнають «особливо небезпечним рецидивістом» і «виписують» чергові 10 років позбавлення волі та 5 літ заслання. Проте СРСР виявився значно слабшим за цього козака і почав тріщати – тож у листопаді 1988-го Левко Григорович таки опиняється на волі, а на початку 1989-го повертається в Україну. 24 серпня 1991 року, вже як народний депутат, під час історичного засідання Верховної Ради він від руки пише в зошиті проєкт того самого АКТА ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.
І ось, напитавши в колег домашній номер телефону Лук’яненка, набираю його з редакційного апарата, підключеного до звукозаписувальної апаратури. Слухавку піднімає дружина Левка Григоровича. Вітаюся, представляюся, прошу покликати. І за якихось чверть хвилини вже чую голос цього НЕЗЛАМНОГО ЧОЛОВІКА. Насправді ж напрочуд інтелігентний та привітний голос людини, цілком очевидно не розбалуваної увагою журналістів, адже про постаті подібного масштабу в нас традиційно згадують тоді, коли вони вже лежать у труні (Левка Лук’яненка не стало 7 липня 2018-го, до 27-ї річниці Незалежності та власного 90-ліття лишалося трохи більше як півтора місяця). Спілкувалися ми понад пів години. Левко Григорович радо відповідав на мої запитання і розповідав-розповідав. Але якось зовсім не про себе – про НЕЇ, про УКРАЇНУ…
А ще я тоді почув від колег бомбезно-чудернацьку легенду чи то бувальщину часів Лук’яненка-дипломата. Так-так, у 1992–1993 роках Левко Григорович був Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді. І от буцімто вони з дружиною перетворили казенне приміщення Посольства у такий собі затишний дім, поставивши на вході до нього… величезну тумбу з десятками домашніх капців різного розміру. Подейкують, треба було бачити очі іноземних колег-дипломатів та їхніх других половинок під час першого великого прийому часів посла Лук’яненка, коли статечний вусатий дядько із зачесаним назад волоссям просив їх перевзутися. Але й «пискнути» ніхто не посмів – слухняно міняли дорогі туфлі на капчики. Та й хто б наважився заперечити «особливо небезпечному рецидивістові», який мав за плечима понад 25 років «відсидки»?
Читайте також: Війна з Росією закінчиться у Криму – Сенцов.
