«Аби поїсти, хтось іде красти, а тут мене безплатно нагодували», – колишній в'язень про благодійну їдальню у Луцьку (Відео) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.35 € 30.57
«Аби поїсти, хтось іде красти, а тут мене безплатно нагодували», – колишній в'язень про благодійну їдальню у Луцьку (Відео)

Деякі відвідувачі не стримують сліз радості...

Фото Антона ОНИЩУКА.

«Аби поїсти, хтось іде красти, а тут мене безплатно нагодували», – колишній в'язень про благодійну їдальню у Луцьку (Відео)

В обласному центрі нещодавно започаткували доброчинну справу — ​харчування нужденних. Соціальну ініціативу реалізовує Волинська єпархія Православної церкви України

Із благословення митрополита Луцького і Волинського Михаїла їдальня запрацювала 13 вересня в жіночому монастирі Святителя Василія Великого у приміщенні на проспекті Волі, 2. Завдяки благодійникам за кілька днів нагодували сотні людей, які ще вчора про гарячий обід могли лише мріяти

О 12-й харчують малозабезпечених, о 13-й — ​безпритульних

Щодня поїсти туди може прийти будь-хто із потребуючих. Аби не було скупчення, трапезу влаштовують двома заходами: о 12-й приймають малозабезпечених, о 13-й — ​безпритульних. Опікується нужденними настоятелька обителі ігуменя Анастасія. Благодійна їдальня була її мрією. Монахині допомагають сестри і волонтери.

Годують потребуючих стравами, приготовленими по-домашньому. У меню — ​перше, друге, десерт. Для деяких людей це єдина можливість скуштувати гарячої їжі або ж взагалі поїсти. Кожного дня до їдальні приходить в середньому тридцять людей. Вони зі слізьми дякують благодійникам за їхню добру справу.

 Лучанин Юрій Музичук, якого ми зустріли поруч, каже, що для нього це місце — ​справжня Божа благодать. Він просив милостиню біля собору Святої Трійці. Про організовану монастирем харчівню дізнався від людей. Чоловік плаче і каже, що це сльози радості.

— Я старий злодій. Шукаю копійку. Мене всі прогнали. Племінник рідний мене виставив за поріг. Але до нього не піду і милостині в нього не попрошу. Завдяки добрим людям і Богу я можу тут поїсти, — ​зізнається чоловік.

Через зручне розташування наплив людей не зменшується.
Через зручне розташування наплив людей не зменшується.

Для деяких людей це єдина можливість скуштувати гарячої їжі або ж взагалі поїсти. 

Пан Юрій пам’ятає, як у цьому місці колись був перший луцький витверезник. Туди міліція привозила п’яничок, аби ті прийшли до тями. Каже, і сам потрапляв туди в молодості. Якось під час матчу за участі луцького «Торпедо» був серед вболівальників, які поводилися занадто активно. Всіх, у тім числі і його, «запакували» (хоч був, переконує, тоді тверезим). А тепер це місце називає Божою благодаттю, бо для нього це чи не єдина можливість відчути нині себе людиною.

— Є Бог на цьому білому світі, і Він допомагає звичайним людям. Такі благодійні місця повинні бути. Такий закон природи: ​ми повинні допомагати одне одному. Коли людина не знає, куди подітися, вона може прийти сюди. Аби поїсти, хтось іде красти, а тут мене безплатно нагодували, — ​каже пан Юрій.

«Ми вже забули, що на обід може бути перше, друге і десерт» ​

Митрополит Луцький і Волинський Михаїл, який благословив справу, каже, що ініціатором її є передусім самі люди:

— Народ завжди має запит, а церква на нього відреагувала. Ми виділили приміщення, щоб туди могли прийти люди, які не мають змоги приготувати для себе їжу, — ​уточнив владика.

За його словами, церква завжди допомагала харчами нужденним, але дистанційно, передаючи продукти людям. Постало питання, аби зручність харчування створити на місці. Справою перейнялися черниці жіночого монастиря. Вони знайшли людей, які зголосилися на доброчинство. Завдяки благодійникам вдалося зібрати продукти, з яких готують тепер їжу для бездомних і малозабезпечених.

У їдальні кажуть, що харчів вистачить на всіх.
У їдальні кажуть, що харчів вистачить на всіх.

 В обителі благодійну ініціативу не коментують, керуючись принципом, що добрі справи треба робити тихо.

— То стан душі — ​робити добро людям, які поряд з тобою. І це повинне бути за євангельським принципом: «Хай твоя права рука не знає, що робить ліва». Це означає, що робити добро треба без розголосу, — ​зазначив владика.

Із щирою вдячністю говорять про благодійну їдальню лучанки Софія Іванівна та пані Мілентина, які прийшли туди на обід. Жінки кажуть, що отримують маленьку пенсію, на продукти не вистачає. Тому радіють такій підтримці. Пані Мілентина понад 30 літ працювала прибиральницею в одній із луцьких шкіл. А пані Софія упродовж 20 років роботи в соціальній службі допомагала таким, як сама зараз, тож знає, як це — ​коли тебе підтримують у важку хвилину.

Гості закладу досі не вірять, що можна безкоштовно поїсти у затишній атмосфері.
Гості закладу досі не вірять, що можна безкоштовно поїсти у затишній атмосфері.

 — Люди одержують маленьку пенсію — ​від 1700 до 2200. 1350 заплатиш за комунальні послуги, і на харчі зовсім мало лишається. А такі заходи підтримують простих людей, які просто виживають від пенсії до пенсії і на всьому економлять, бо по-іншому не можуть. Що на обід може перше, друге і десерт, ми вже забули, — ​ділилися жінки.

Допомогти у цій справі можете і ви

Щодня до благодійної їдальні приходять близько трьох десятків нужденних. Одночасно тут можуть нагодувати 10 людей. Ініціатори проєкту закликають небайдужих краян долучитися до доброчинства. Допомогти можна не лише коштами чи продуктами, а й працею — ​наприклад, узяти участь в приготуванні їжі або прибиранні. Це одночасно принесе користь комусь і «очистить», кажуть ті, хто вже спробував себе в ролі волонтера. Бо ж написано: «Роблячи добро іншим, творимо його і собі, бо «якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам» (Лк. 6:38).

Аліна ВІТИНСЬКА

Читайте такожУкрав 19-річну дівчину і вивіз: у поліції повідомили деталі «санта-барбари»


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.